Зміни характеру джульєтти з твору ромео і джульєтта шекспіра

Как война меняет человека, его душевные качества. В пример он берет героя, который о войне знает понаслышке и, не понимая, что творится вокруг него в суровое военное время, задается вопросом: «Что же это такое, ведь это сумасшествие?» Юноша честно признается, что начинает «привыкать ко всем страданием», становится «менее чувствителен, менее отзывчив".  что безумие войны притупляет такие лучшие качества людей, как чувствительность, сострадание. Я не разделяю точку зрения писателя: война изменить человека, но почему в худшую сторону? Считаю, что она учит людей ценить мир, быть добрее, милосерднее. Докажу  это примерами из классики.В рассказе Михаила Шолохова «Судьба человека» повествуется о том, как Андрей Соколов, побывав на фронте, в плену, потеряв  семью, не ожесточился, не стал «менее чувствителен, менее отзывчив» на чужую беду. Встретив в Урюпинске беспризорника Ванюшу, он назвался его отцом и усыновил мальчика, потерявшего родителей.В повести Виталия Закруткина «Матерь человеческая» изображена женщина, которая, казалось бы, должна ожесточиться, озлобиться: ведь фашисты на ее глазах повесили мужа и сына Васятку. Но нет! В сердце Марии рядом с ненавистью живет сострадание. Вспомним, как она в одном из подвалов деревни нашла раненого немца. Первое ее желание - убить врага! Но слово «Мама», вылетевшее из уст  врага, заставляет женщину отбросить вилы: страдания не вытравили из ее души милосердия!Таким образом, могу сделать вывод, что война не всегда притупляет лучшие качества людей, многим она дает бесценный опыт, учит добру и сочуствую.

 Як варіант, можна схарактеризувати Софі з твору "Мандрівний замок Хаула" у такий б:

       Юна дівчина Софі – найстарша із трьох дітей у своїй родині. Окрім неї батьки мають ще двох доньок. Софі – справжня майстриня, «вона дуже спритно вправлялася з голкою»

       Дівчина начитана, сумлінно доглядає за своїми сестричками, яких завдяки своїй майстерності у шитті ще й гарно вдягає: «...вона пошила для Летті темно-рожевий костюмчик, про який Фанні сказала, що він виглядає так, ніби куплений у найдорожчій крамниці у Кінгсбері».

       Проте з Софі трапляється нещастя – чаклунка перетворює її на стару за помилкою. Так починаються її пригоди у чарівному місті. Дівчина наділена особливим вмінням наділяти предмети душею. Саме це допомагало їй вийти цілою із різних ситуацій, не заподіявши нікому шкоди. З дівчини знялось закляття старості й вона знову стала молодою. Не зважаючи на те, що вона думала, що залишиться самотньою, дівчина зустріла своє кохання – Хаула. І фінал твору натякає на те, що закохані залишились разом: «Вона знала, що довге і щасливе життя з Хаулом може виявитися значно багатшим на пригоди, ніж будь-яка казка, яка закінчується цими словами, але твердо вирішила спробувати».

         Софі – щира та мудра дівчина, наділена позитивними рисами. Вона працьовита та сумлінна, має чимало талантів та містить у серці сподівання на диво.

     Літературний портрет Корнелії Функе

Народилася 10 грудня 1958 року в місті Дорстен, земля Північний Рейн — Вестфалія. Батьки — Карл-Хайнц і Хелм Функе. У дитинстві мріяла бути астронавтом або пілотом, але згодом вирішила стати педагогом. Закінчивши гімназію Св. Урсули в Дорстені, переїхала до Гамбурга, де студіювала педагогіку в Гамбурзькому університеті. Після закінчення навчання три роки працювала соціальним працівником із дітьми-інвалідами. Саме тоді Функе усвідомила важливість історій, які допомагають дітям відволікатися від проблемної дійсності. Паралельно Корнелія Функе вивчала дитячу ілюстрацію в Гамбурзькому інституті дизайну.

Функе одружилася із Рольфом Функе 1981 року. У них народилося двоє дітей — Анна (н. 1989) та Бен (1994). 2005 року сім'я переїхала до Лос-Анджелеса. У березні 2006 року чоловік Функе помер від раку.

Объяснение: