Повесть «Ася» - одна из самых лиричных в творчестве И.С. Тургенева. Читателей XIX , XX и XXI века покоряют тонкие чувства писателя, задушевность, поэтичность этого произведения.
Несомненно, главная роль в повести принадлежит юной Асе. В этом образе воплотились черты когда-то заинтересовавшей молодого писателя маленькой девочки, незаконнорожденной дочери дяди И.С. Тургенева и крепостной крестьянки.
Ася – удивительная девушка. Ее образ ассоциируется с молодостью, непосредственностью, красотой. Герой, господин Н., встречает Асю тогда, когда она томится от избытка жизненных сил. Ее тяготит праздность. Девушку влекут высокие порывы и стремления. Она признается, что мечтает пойти куда-нибудь далеко, на молитву, на трудный подвиг.
Героиню мучат мысли, которые еще не доступны герою повести – «дни уходят, жизнь уйдет, а что мы сделали?». Видно, что Асю воспитала сама судьба. Настоящее имя героини - Анна, но все называют ее Асей. Волею произведения она с детства задумывалась о своем месте в мире.
Головним персонажем повісті Олександра Гріна є мрійлива і щира дівчина Ассоль. Ця дівчина – один з найромантичніших персонажів російської літератури 20-го століття.
Мати Ассоль рано померла, і її виростив батько – моряк і ремісник Лонгрен. Жителі села їх не любили. Дівчинка з ранніх років звикла до самотності. Навколишні її відкинули, їй доводилося терпіти насмішки і образи. Ассоль навіть вважали божевільною. Вона розповіла односельчанам історію про зустріч з чарівником, який пророкував, що за нею в призначену годину припливе благородний принц на кораблі з вітрилами червоного кольору. Після цього її прозвали корабельною Ассоль.
За своїм складом героїня відрізняється яскравою фантазією і щирим серцем. Ассоль дивиться на світ широко розкритими очима, вона вірить в свій ідеал і ніколи не відмовиться від мрії. У неї багатий внутрішній світ і вона вміє бачити глибокий сенс в простих речах.
Ассоль освічена і любить читати. Їй притаманні працелюбність і любов до природи. З рослинами вона спілкується, як з живими істотами, проявляє до них турботу. Коли ж Ассоль підростає, то стає по-справжньому красивою. Їй личить будь-яке вбрання. Вона мила і чарівна дівчина. Її обличчя чисте і світле, як у дитини.
В душі Ассоль завжди плекала свою потаємну мрію про кораблі з червоними вітрилами. Навіть батько дівчинки сподівався, що через певний час вона викине з голови пророцтво чарівника Егля. Але здатність самовіддано мріяти і ігнорувати злі випади односельчан зміцнили дух дівчини. В її житті настав час для дива. Вона зустріла того, хто зрозумів її чутливу юну душу і здійснив заповітну мрію. Біля берегів її рідного села з’явилося судно з червоними вітрилами. Його побудував для Ассоль капітан Грей – благородний моряк, який дізнався історію Ассоль і втілив її в дійсність.
Героїня повісті-феєрії є справжнім символом такого вічного і гідного почуття, як віра. Її душу переповнюють емоції і переживання, вона чуттєва і відкрита, але при цьому володіє сильним і незламним духом. Ассоль не відпустила свої мрії. І тому вони збулися
