И ее со своей задней лапкой. Она перекосилась.Девочка горевала, но, сказала: я тебе лапу перебинтую! дниНеделиМесяцыГоды И они снова встретились вспомнили друг о друге и историю тоже вспомнили. А лапа уже зажила.Такая вот история вышла. Теплый хлебушек. Жили были 3 женщины сварливые какие,а 4 женщина была неженкой ( душой). Они проходили мимо базара. А на базаре хлеб в пекарне. Добрая девушка сказала: возьмем этот ароматный хлеб? 3 женщины ответили "Хочешь бери,а мы предпочитаем что-то изысканное"!А она купила его ела целую дорогу. М..м..м как вкусно! 3 женщины зашли в магазин платьев.Там было множество роскошных и обычных платьев.3 женщинам не понравились наряды годы...Они обратно пришли в тот базар где 10 лет назад стояла пекарня,а там уже изысканный ресторан.она зарыдала,а сварливки были счастливы. Затем Анна так звали добрую девушку,открыла свою пекарню где был тот хлеб,но,он был прохладнее,чем в пекарне.Пришел тот мужчина показал Аннушке как готовить теплый хлебушек.Такой уж теплый хлебушек получился,а сварливые они начали дуться и когда хлеб сыпался на стол она всегда брала ела крошки,потому что они были такими теплыми.Вот как нужно беречь хлебушек.
Драма-феєрiя «лiсова пiсня» — це надзвичайний твiр лесi українки — видатної української поетеси, письменницi, фiлософа, драматурга. у цьому творі простежується багатство думки, поетичнiсть образiв та гармонiчна єднiсть реальностi та фантазiї. в «лiсовiй пiснi» леся українка ставить та намагається вирiшити вiчнi питання: життя й смертi, кохання та ненавистi, вiрностi і зради, пошуку правди, справедливостi. однак у драмi-феєрiї є дещо таке, що сьогоднi звучить особливо гостро — це трагiчна тема вiдносин людини з природою. головнi герої «лiсової пiснi» — це представники людства та природи. лукаш — простий селянин, представник людського світу. мавка — дитина природи, лiсова дiвчина, яка закохується в лукаша та йде до нього жити, залишаючи лiс, в якому пройшло все її життя, йде до нього, незважаючи на те що вся природа проти цього. її дiдусь лiсовик попереджає мавку, що люди жорстокi, погано ставляться до природи, що вони нiколи не зможуть прийняти її за свою. але мавка, попри всi вiдмови, пiшла жити до лукаша та зазнала там лише нещастя, труднощi, горе. велику роль у «лiсовiй пiснi» вiдiграє природа. лiс «реагує» на всi переживання мавки, на її душевний стан. мавцi добре, i лiс прокидається, на деревах розпускаються бруньки; мавцi тяжко вiд розлуки з лукашем, i «…все покривається протяглим сумним вовчим виттям… безлистий лiс ледве мрiє проти попелястого неба чорною пустиною, а далi по узлiссi снується розтрiпаний морок». лiс, з одного боку,— всеперемагаючий природний початок, i лiс,— крихкий беззахисний свiт, який немов кричить: «захисти мене, не чiпай мене! збережи мене! » у творi лiс — це джерело творчостi, краси. не даремно дядько лев так старанно береже старого дуба-велетня, навiть вiдмовляється його продати купцям. за повагу до природи, доброту, щирiсть його любить мавка, поважає лiсовик: то ж дядько лев сидiтиме в тiй хижi, а вiн нам приятель… люблю старого. таж якби не вiн, давно б уже не стало сього дуба. лiсовi жителi по-рiзному ставляться до людей. русалка їх просто ненавидить: …ой, тi люди з-пiд стрiх солом’яних! я їх не зношу. я їх топлю… лiсовик же, хоч i не має такої неприязнi, знає, що серед людей бувають i гарнi, але все ж таки попереджає мавку: …минай людськiї стежки, дитино, бо там не ходить воля,— там жура тягар свiй носить. обминай їх, доню: раз тiльки ступиш — i пропала воля! та мавка його не слухає, вона зачарована грою лукаша. вона вiрить, що всi люди такi ж гарнi, добрi, вiдкритi, ласкавi, як лукаш. лукаш теж закохується у мавку, але цьому коханню не судилося бути щасливим, бо мавка — лiсова дiвчина, а лукаш — людина. дядько лев високо цiнить природу, шанує її, як мавка. вiн навiть померти хоче у лiсi пiд старим дубом: … як буду вмирати, то прийду, як звiр, до лiсу,— отут пiд дубом хай i поховають… у цьому творi леся українка говорить про те, що людина i природа — це єдине цiле, що людина повинна дбати про навколишнiй свiт. сьогоднi, коли вiдроджується наша культура, духовнiсть, наша мова, «лiсова пiсня» потрiбна читачевi. вона безкрайня, як безмежна природа, поезiя та краса.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
