За біблійними легендами, ангели уявляються людям прекрасними юнаками з чудовими, як у лебедів, білими крилами. Це зразки досконалості, добрі охоронці людської душі. Недаремно говорять "ангельський вид", "ангельський голосочок", "не людина, а ангел".
У новелі Г. Маркеса "Стариган з крилами" говориться про ангела — старенького діда, що впав обличчям у грязюку, борсається там, але не може підвестися, бо йому заважають великі крила. "Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні", "говорив незрозумілою мовою". Тобто він зовсім не відповідав людським уявленням про ангелів небесних. Тому жителі так і поставилися до старигана з крилами — тримали в курнику, кидали їжу, як тварині, й штрикали та штовхали, щоб краще роздивитися. Згодом господарі, які знайшли ангела, стали мати з цього ще й неабияку вигоду — обгородили двір парканом і пропускали бажаючих подивитися на диво за плату. Вони швидко розбагатіли.
Ангелові доводилося також терпіти жорстокі витівки сина Пелайо та Елісенди, який підріс і залазив до курника. Він навіть заразив старого вітрянкою.
Коли приміщення, де жив ангел, зруйнувалося від часу, стариган із крилами бродив по будинку туди-сюди. Його звідусіль гнали, а "Елісенда у відчаї кричала, що це справжня мука — жити в цьому пеклі, напханім ангелами". Жінка полегшено зітхнула "за себе і за нього", коли побачила, що ангел відлітає.
У цій новелі звичайне, буденне переплітається з фантастичним, вигаданим, а багато картин — символічні, містять глибокий підтекст. Море символізує бурхливе і суперечливе життя. Свіжий морський вітер відчуття свободи, потяг до широкого, безмежного простору. Люди втратили здатність сприймати диво, красу, мрію, зосередилися на буденному, з усього хотіли мати користь, тому й не сприйняли старигана з крилами, як ангела, небесне послання. Тільки лікаря "найбільше здивували крила старого, які були такими природними в цьому організмі, що виникло логічне питання, чому їх не мають інші люди". Ці крила — символ духовного злету. Вони є знаком того, що людству треба одужати морально, розправити крила й піднестися до духовних вершин.
В рассказе "Толстый и тонкий" для раскрытия характера персонажей, автор использует каждую деталь в внешности. Художник уловил эти детали и нюансы. Изображение очень похоже на самих людей в жизни. Он смог передать характер на рисунок и забили чего всё. К-он мимикой, жестами и прочим передал атмосферу. Внешность тонкого он выразила как твои дела Но со всем телом Широкая улыбка с искрами в глазах, Хихиканьем как у китайца. Также он преобразил его вещи, придал эмоции- " его чемоданы, узлы и картонки съежились и по морщились "- это собственно говоря метафора. К по его лицу можно прочитать лицемерие. У жены был длинный подбородок сын поправив фуражку расшатался и не поздоровался точка Толстой был ошеломлен тем , что и сам забыл поздороваться.
Объяснение:
