Гітчі-маніто – це головний персонаж поетичного переказу індіанських міфів у поемі Г.В.Лонгфелло «Пісня про Гайявату». На те, що гітчі-маніто є володарем природного світу вказуюь наступні деталі твору:
1) він має могучу надприродну силу, яку Гайявата використовує на благо свого народу;
2) його життя сповнене небезпечною боротьбою зі злими божествами (таким як людожер Атотархо);
3) у творі він зазначений як «Пророк», «Великий Дух», «Дух Життя», «Милосердний», «Владика», що створив усі народи, накреслив путь рікам, напустив у них риби, дав індіанцям землю для ловів та населив її тваринами;
4) виліпив із глини Люльку Згоди та скликав на Раду усі племена індіанців, щоб встановити між ними мир і злагоду.
Объяснение:
Дитинство пройшло в діда та баби (по матері). 1904 року хлопчика віддали в земську школу, де він навчався п'ять років замість чотирьох, тому що його залишали на один рік через погану поведінку. Виховання було переважно релігійним, що у значній мірі відбилося на ранній творчості поета. «Вірші — з 8 років. Навчався багато, але нічого не закінчив» — писав пізніше про себе. В школі написав чимало віршів, які надсилав у московські та петроградські журнали. Потім і сам приїхав до Москви, де відвідував заняття літературно-музичного гуртка ім. Івана Сурикова, який об'єднував поетів — вихідців з народу
