Тема 6.
можете написать сочинение свое❤❤❤​

Се́ргий Ра́донежский -игумен Радонежский, игумен земли Русской, всея Руси чудотворец (в миру Варфоломе́й; 3 мая 1314 года[Коммент. 2] или май 1322 года[Коммент. 3] — 25 сентября 1392 года) — монах Русской церкви, преподобный, основатель ряда монастырей, в том числе Свято-Троицкого монастыря под Москвой (ныне Троице-Сергиева лавра). Духовный собиратель русского народа, с которым связаны культурный идеал Святой Руси и возникновение русской духовной культуры (и русской культуры вообще)[1]. Письменного наследия не оставил, однако известны его духовные наставления, в частности, его завещание всем людям Святой Русской земли «Любовью и единением Известен также как представитель деятельного исихазма, основоположник русского старчества[1] и возобновитель монашеского общежития[⇨], которое идёт от Антония и Феодосия Печерских. С XV века почитается Русской православной церковью в лике святых как преподобный[⇨] и считается величайшим подвижником, печальником, молитвенником, небесным воеводой земли Русской. С древних времён почитался православными[3][4] и старообрядцами[5] исторической Руси как величайший подвижник Русской земли. Считается покровителем учащейся молодёжи. Почитание Сергия Радонежского, ограниченное до начала XX века почти исключительно пределами исторической Руси, после революции 1917 года распространилось далеко за её пределы, что стало заслугой послереволюционной эмиграции[6]. С 1969 года по распоряжению папы Павла VI имя преподобного Сергия включено в богослужебный календарь всей римско-католической церкви[7].

Давньогрецький поет Тіртей мав величезну популярність у Стародавній Греції. Майже повсюдно звучали його елегії. Мужні спартанські воїни виконували пісні Тіртея і навіть влаштовували співочі змагання. У добу героїчних походів він створив низку творів, які запалювали воїнів, кликали в бій, а деякі відігравали вирішальну роль у здобутті перемоги.

У своїх маршових піснях — ембатеріях — Тіртей створив образ ідеального воїна, для якого загинути на полі бою заради вітчизни — найвище щастя. Тіртей навіть ідеалізує сцену смерті хороброго воїна:

Добре вмирати тому, хто боронячи рідну країну,

Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.

(Переклад Г. Кочура)

Далі поет зазначає, що немає нічого гіршого, ніж під тиском ворога покидати своє місто, родючі поля і йти світом жебракувати. Такого втікача гнатимуть скрізь злидні і сором, навіть власна родина засуджуватиме. Тож краще померти гідно в бою, щоб не осоромити свій рід і вкрити себе безчестям:

Лихо і злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.

Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє.

Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.

Ідея переваги чесної смерті воїна в бою над безслав'ям боягуза стає провідною у багатьох елегіях Тіртея. Своїми творами він виховував передусім юнаків; надихав їх любити вітчизну, бути хоробрим, не боятися смерті і навіть відчувати до неї презирство:

О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,

Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.