Ребекка – неординарний образ,вона і сильна і слабка, в ній поєднана зовнішня та внутрішня краса. Мета Ребеки — допомагати іншим, підтримувати слабких.
Ричарда Персонаж роману і реальна історична особа, король Ричард I намагався проводити політику примирення між саксонськими і норманськими аристократами, оточував себе відважними, вірними і доблесними лицарями будь-якої національності. У романі автором створений образ короля-лицаря й заступника, близький духу народних балад. У романі він зявляється під різними іменами (Чорний Ледар, Лицар Висячого Замка, Левове Серце)
Айвенго – молодий саксонський дворянин, син Седріка Сакса, ярого супротивника чванливої норманской знаті, лицар без страху і докору, що складається суцільно з позитивних якостей. Айвенго бере участь у третьому хрестовому поході, очолюваному королем Річардом Левове Серце. Батько прогнав Айвенго з дому за те, що той закохався в його вихованку леді Ровену, яку Седрік хотів видати заміж за Ательстана – одного з останніх нащадків саксонської королівської крові. Цей шлюб ставив мету – відродження королівської саксонської династії. Айвенго таємно повертається з Палестини. В одязі мандрівника він потрапляє в рідний замок, там в цей час гостює лицар-тамплієр – давній суперник Айвенго. Молодий лицар залишається невпізнаним, але з розмови з Ровеною дізнається, що вона любить його. Айвенго допомагає єврею Ісаку, купцеві з Йорка, уникнути небезпеки, вдячний за це Ісаак купує йому обладунки, коня і зброю. Айвенго з’являється на лицарському турнірі інкогніто і здобуває перемогу над чотирма учасниками, в тому числі і тамплієром де Буагільбером. Переодягнений і невпізнаний король Ричард допомагає Айвенго перемогти в загальному турнірі, але Айвенго отримує серйозну рану. Рятує його прекрасна Ребека, дочка Ісаака. Вдячний Айвенго заступається за неї, коли їй загрожує спалення на багатті за звинуваченням у чаклунстві – бореться за неї на поєдинку «Божого суду». Противником його повинен виступити де Буагільбер, закоханий в Ревекку і вимушений відстоювати рішення суду, прирікає кохану на мученицьку смерть. Айвенго, ще не до кінця оговтавшомуся від рани, загрожує поразка, але Буагильбер не витримує внутрішньої боротьби між почуттями і обов’язком і вмирає, не розпочавши поєдинку. Король Річард заступається за Айвенго перед Седриком, і той прощає сина. Ательстан відмовляється від одруження на Ровені, і тепер ніщо не заважає закоханим бути разом.
Лев Николаевич Толстой как писатель-реалист и как создатель ' романа-эпопеи, то есть романа о жизни целого народа, показывает эту жизнь в различных ее проявлениях: жизнь в исканиях, в желании приносить пользу окружающим, жизнь ради жизни, жизнь в смирении и бесполезную жизнь людей, мертвых духовно. И смерть у Толстого также неоднозначна: это и смерть как составляющая жизни, смерть ради продолжения жизни, смерть-гибель, бессмысленная и неестественная.
Одной из целей автора романа “Война и мир” было показать войну как “противоестественное человеческой природе событие”, и потому необходимо было показать ужасающие картины гибели сотен, тысяч людей.
Так погибает Петя Ростов, этот мальчик, который “привык есть что-нибудь сладкое”. Война для него была лишь игрой во взрослого. И он умело, самоотверженно играл в нее, преодолевая страх во время поездок в разведку к французам с Долоховым, стараясь показаться всем действительно взрослым и мужественным, стесняясь, но все же проявляя свою доброту, жалея пленного французского мальчика “Весеннего”, по-детски считая всех вокруг добрыми людьми. Но эта игра лишила его жизни. Поэтому его смерть так трагична и нелепа.
Объяснение:
