ответ: Авторы:
1) Александр Сергеевич Пушкин
2) Братья Гримм
Главные герои:
1) Царевна и семь богатырей
2) Белоснежка и семь гномов
Главная мысль: И в той и в другой сказке злая мачеха отравила ту, которая была прекрасней всех на свете.
Основные события:
1) Злая мачеха приказала сенной девушке привязать царевну к дереву и оставить на съедение волкам, но она не смог и отпустил ее. Царевну приютили 7 богатырей, которым она стала сестрицей. Злая мачеха превратившись в старуху, угостила царевну отравленным яблоком. Царевна съела отравленное яблоко и уснула вечным сном. Богатыри положили ее в хрустальный гроб и подвесили к шести столбам чугунными цепями. Царевич Елисей свою невесту ударился со всей силы о хрустальный гроб, в тором лежала мертвая царевна, гроб разбился и царевна ожила.
2) Злая мачеха приказала охотнику убить царевну, но он не смог и отпустил ее. Царевну приютили 7 гномов, у которых она стала заниматься домашним хозяйством. Только с третьего раза мачехе удалось избавиться от царевны, не надолго. Царевна съела отравленное яблоко и уснула вечным сном. Гномы положили ее в хрустальный гроб. Прекрасный принц, проезжавший мимо, влюбился в спящую Белоснежку и попросил гномов отдать гроб ему. Слуги несли гроб и споткнулись. Кусочек яблока выпал изо рта Белоснежки и она ожила.
Волшебные
1) Волшебное зеркало и отравленное яблоко.
2) Волшебное зеркало, удушающий шнурок на платье, ядовитый гребень и отравленное яблоко.
Окончание сказки:
1) Царица умерла от тоски. Похоронив царицу, Елисей и царевна сыграли свадьбу.И никто с начала мира
Не видал такого пира;
Я там был, мед, пиво пил,
Да усы лишь обмочил.
2) Попав на свадьбу Белоснежки и прекрасного принца, злая королева узнает в невесте Белоснежку. В наказание за свои деяния злодейка должна плясать в раскалённых железных башмаках, до тех пор, пока не падает замертво.
Объяснение:
ответ: Літературний багаж. Пригадайте визначення поняття «сонет».
Кого вважають автором перших сонетів про кохання?
Італію називають колискою європейського Відродження. Саме там було створено класичну модель ренесансної культури, на яку орієнтувалися у своєму розвитку інші європейські країни. Саме в Італії зародився рух учених-гуманістів, які заново відкрили античну культурну спадщину. Саме італійські художники, скульптори, письменники почали розробляти принципи зображення реальної людини й реального світу. Неоціненний внесок у цю справу зробив знаменитий поет, учений-гуманіст Франческо Петрарка.
Народився митець 20 липня 1304 р. в місті Ареццо в сім’ї вигнаного з Флоренції за приналежність до партії «білих» гвельфів нотаріуса Петракко (прізвище батька він згодом змінив на латинський манір). У 1312 р. родина переїхала до Авіньйона, де тоді розташовувався папський двір.
У 1316 р. за порадою батька Франческо почав вивчати юриспруденцію. Однак невдовзі з’ясувалося, що право цікавить його значно менше, ніж творчість давньоримських поетів і ораторів. У 1326 р. юнак перервав навчання. Він працював клерком у кількох авіньйонських конторах, а дозвілля присвячував переважно світському життю, дружньому спілкуванню й віршуванню.
У 1330 р. Петрарка прийняв духовний сан і вступив на службу до кардинала Джованні Колонна, що забезпечило йому пристойний прибуток і можливість подорожувати. Досхочу помандрувавши Францією, Фландрією, Німеччиною, Італією, Іспанією, від 1337 р. поет оселився в мальовничому містечку Воклюз. Жив він аскетично: їв один раз на день, спав не більше ніж шість годин, весь інший час віддавав науці й письменству. «Самотність без наук, - стверджував Петрарка, - вигнання, в’язниця, мука, але приєднай до неї науки - і отримаєш батьківщину, свободу, насолоду». Саме таким було його добровільне усамітнення - у благословенній гармонії з природою, зі світом, із власною душею.
Объяснение:
