Найвизначнішим циклом давньогрецьких героїчних міфів є троянський, який оповідає про міфологічну історію Троянської війни, приводом до якої стало викрадення Парісом, сином троянського царя Пріама, прекрасної Єлени, дружини царя Спарти Менелая.
Троянська війна — одна з центральних подій у грецькій міфології. Початок Троянської війни античні джерела пояснюють волею Зевса, який волів або «зменшити тягар землі», або дати можливість прославитись божественним героям, або зберегти в пам’яті нащадків красу своєї дочки Єлени.
Розпочинається троянський цикл міфів оповіддю про весілля Пелея й Фетіди, на яке були покликані всі боги, крім богині розбрату Еріди. Щоб помститись, Еріда підкинула гостям золоте яблуко з надписом «найвродливішій». Між богинями Афіною, Афродітою і Герою спалахнула суперечка про те, кому з них має належати яблуко. Цю суперечку розв’язав троянський царевич Паріс, віддавши яблуко Афродіті, яка обіцяла йому в нагороду кохання найпрекраснішої жінки на землі — Єлени, дружини царя Спарти Менелая. Скориставшись гостинністю царя, Паріс зганьбив його: викрав не лише його дружину Єлену, а й захопив зі скарбниці всі коштовності.
Тоді майже з усіх областей і міст Греції зібралося ополчення царів, які колись претендували на руку Єлени і були зв’язані клятвою завжди допомагати тому, чиєю дружиною вона стала. За «Іліадою», в ахейському війську було 100 000 воїнів, 1186 кораблів. Очолив греків брат Менелая Агамемнон, мікенський цар. Ахейський флот відплив з Авліди й досяг Трої. Ватажками троянського війська були Менелай, Ахіллес, Патрокл, два Аякси, Тевкр, Нестор, Антілох, Одіссей, Діомед та ін. У подіях під мурами Трої активну участь брали боги. Спочатку ахейці намагалися мирно домовитись про повернення Єлени, але троянці не погодилися віддати красуню. Ахейські війська протягом дев’яти років тримали Трою в облозі. Героєм оборони Трої став син Пріама Гектор. Події останнього, десятого, року війни складають зміст «Іліади».
Объяснение:
енщиной, оказывающей огромное влияние на формирование личности писателя. Думаю, в данном произведении автор не пытался отразить угнетённое положение крестьян в целом - просто данный конкретный случай произвёл на него неизгладимое впечатление, что и не удивительно - не совсем понятно, зачем Герасим топил преданную ему собачонку, если мог не возвращаться к барыне, а уйти в деревню (что, в итоге, и сделал)... Самодурство барыни и относительное безволие Герасима - уйти от помещицы и ума, и духа хватило, а собачонке сохранить жизнь побоялся - вопиющий случай, который не мог оставить мягкосердечного Тургенева равнодушным.
автор вопроса выбрал этот ответ лучшимкомментироватьв избранное ссылка отблагодарить588SummerTime88 [147K]более года назадИван Сергеевич Тургенев написал свой знаменитый рассказ "Муму" в 1852 году.
Впервые этот рассказ был напечатан в популярном в то время журнале "Современник" в 1854 году.
Примечательно, что в основе рассказа лежит реальная история, которая произошла в доме матери Ивана Сергеевича в Москве.
Идея этого рассказа такова: народ не должен молчаливо выполнять все, что твердит и указывает власть. Народ должен бунтовать, протестовать против не угодной ей власти, в противном случае ситуация не изменится, а такое безропотное подчинение приведет к печальным последствиям.
Этот рассказ писатель написал, находясь под домашним арестом
