П.П.Бажов "Серебряное копытце". 1)Главные герои:Дед Кокованя,Дарёнка,кошка Мурёнка,Серебряное Копытце. 2)Отзыв:В произведении мне больше всего понравилась сцена,где козлик Серебряное Копытце топает ножкой,а из-под неё сыплются драгоценные камни.Это описано очень красочно,и явственно представляешь сказочную картину. 3)Идея:В «Серебряном копытце» Павел Петрович Бажов показал нам образы простых людей, чьи дела остаются на слуху на долгие века. Так, сказ «Серебряное копытце» , основанный на народном предании, гласит о том, как уральские рабочие добывали самоцветы. Неслучайно, «Серебряное копытце» заканчивается фразой: «А по тем покосным ложкам, где козёл скакал, люди камешки находить стали… » . По праву, один из самых интереснейших сказов Бажова «Серебряное копытце» до сих пор пользуется популярностью у народа.
В.Ф.Достоевский "Мальчик у Христа на ёлке". 1)Главные герои: Мальчик,Дети. 2)Отзыв: Мальчик – герой рассказа - дитя петербургской нищеты, одетый в «халатик» и «картузишко», просыпается накануне Рождества в «сыром подвале», в «огромном городе и в ужасный мороз». Ф. М. Достоевский максимально, насколько это допускалось каноном святочного рассказа, постарался сохранить с первых строк «петербургский» колорит. Он создается благодаря присутствию в рассказе ряда типичных для русской жизни фигур («хозяйка углов», «халатник», «блюститель порядка», «барыня», «дворники»), благодаря контрастной характеристики уголка русской провинции, откуда приехал маленький герой («деревянные низенькие домики» со ставнями, темнота, собаки), и столицы с ее фантастическими, миражными огнями, «загнанными лошадями», «широкими улицами»… Для каждого христианина Рождество должно стать праздником жизни. Ведь нет больше страха смерти, потому что в любви, которую нам открывает нет страха, и всем дарит Он радость жизни вечной… 3) Идея:Идей две, как мне кажется. Первая - о том, как важно сострадание. Очень важно быть внимательным друг к другу. Если бы люди были чуточку великодушнее, мир был бы добрее. И тогда уж точно на Рождество не находили замёрзших насмерть деток в ящиках. Вторая - как важна любовь. Как важен свет и чистота детской души. Да любой души. Что та любовь, которая была в мальчике, привела его к Богу. Если бы этой любви было недостаточно, то, скорее всего, дорога завела бы его совсем не туда - к грабежу и пр. Но дитя, которое искренне боготворит свою мать просто не может иначе - даже покидая этот мир, он идёт к ней, идёт по светлому пути, храня в своём крохотном-большом сердечке Любовь.
Мій улюблений літературний герой — Олесь з оповідання Григора Тютюнника «Дивак». Цей персонаж подобається мені своєю справжністю. Що я маю на увазі? Олесь не падав з неба, як Хлопчик-зірка чи інші вигадані герої фантастичних творів. Він є звичайним хлопчиком, який живе в українському селі й навчається в сільській школі. Щоправда, в реальному житті дуже мало таких людей, як Олесь. Він дуже любить і цінить красу природи. А його рідний дід Прокіп — протилежність своєму онукові. Людей, схожих на діда Прокопа, дуже багато, таких не треба навіть шукати. Оскільки дітей та дорослих, що цінують природу, як Олесь, практично немає, усі в селі його вважають диваком, у тому числі і дід Прокіп. Сам хлопчик не розуміє, чому на нього так кажуть, адже він ще малий.
Коли я читаю про Олеся, то уявляю на його місці себе. Мене теж захоплює краса природи, тому я намагаюся дбайливо до неї ставитися. Мене обурює, коли після пікніка відпочивальники залишають непогашеним багаття або не забирають з собою сміття. Я не уявляю собі, як можна рубати дерева, не кажучи вже про те, щоб стріляти в звірів чи птахів. Це жорстоко, адже їм так само боляче, як і людям.
Чому для сучасної людини любов до природи перестала бути нормою і викликає подив?! Коли дитина цілиться з рогатки в горобця, це нікого не шокує. А хлопчик, який бродить серед вкритих снігом дерев гає за дятлом, виводить пальчиком на снігу малюнки і захоплюється чарівністю зимового лісу, здається всім дивним…
Які ще риси характеру сподобалися мені в Олесеві? Напевно, впертість, уміння відстоювати свою точку зору. Це помітно, коли він сперечався з вчителькою на уроці малювання. Розповідь про цей випадок вказує на талант хлопчика в живопису і свідчить про те, що він здатний не тільки милуватися природою, а й зображувати її на папері.
Мене вразив епізод твору, де місцевий розбишака Федько Тойкало пригостив Олеся пирогом з м’ясом, а той хотів йому віддячити. Олесь навіть забув, що Федько його образив та боляче вдарив під око. Така поведінка дозволяє зробити висновок, що Олесь незлопам’ятний і вдячний. Він міг би стати щирим, вірним другом, але поки що не знайшов серед однолітків споріднену душу.
Бути таким, як Олесь, досить важко, адже він відрізняється від інших дітей і для всіх є ізгоєм. Проте, я дуже хочу бути на нього схожим. Більш за все мені подобаються в ньому такі риси характеру, як доброта, людяність, співчутливість та небайдужість. Це найголовніше, що має бути в кожній людині.
Отже, незважаючи на те, що всі на Олеся кажуть «дивак», його образ припав мені до душі, тому це мій улюблений літературний герой
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
