метафоры:пламенная страсть,пылающая грудь,холодная тишина,темныескалы,ласточки касались крылом,бессильная старость,рукою молнии ловил,сонные цветы
сравнения:она(страсть)как червь,во мне жила;дитя неведомой страны-голубь молодой;и слаб,и гибок,как тростник;я сам ,как зверь, был чужд людей и полз и прятался, как змей; и различал я, как узор, на ней зубцы далеких гор
над олицотворениями подумаю сейчас,поищу ))
олицетворения: разговор,ропот,спор рек с камнями,выл сердитый вал,тучка кралась за луной,и миллионом чёрных глаз смотрела ночи темнота.
вот =)
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя. Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.
