александр сергеевич пушкин родился 6 июня (по старому стилю 26 мая) 1799 года в москве в семье нетитулованного дворянского рода.
прадедом поэта по матери был африканец абрам петрович , являвшийся воспитанником и слугой царя петра i. в семье, кроме александра сергеевича было еще несколько детей – сын лев и дочь ольга. с 1805 по 1810 год пушкин проводил много времени (особенно летом) у своей бабушки в подмосковном селе захарове. именно бабушка наняла арину родионовну яковлеву, няню, которую так полюбил юный пушкин. образование и начало творческого путив 1811 году пушкин учился в царскосельском лицее. в биографии пушкина важно выделить, что впервые его стихи появляются в печати в 1814 году, в журнале «вестник европы», где публикуется его стих «к другу-стихотворцу». в этот же период поэта принимают в общество «арзамас».
вольтер и эварист парни были любимыми авторами юного пушкина.
на дальнейшее творчество молодого пушкина огромное влияние оказали труды таких классиков , как батюшков, жуковский, фонвизин и радищев.
пушкин оканчивает лицей в 1817 году, и выпускается в чине коллежского секретаря 12-го класса, после чего его определяют в коллегию иностранных дел.
Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті “Гуси-лебеді летять” розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі.
Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила… Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю.
Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово “насіння” взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов’язані з нею, як дід Дем’ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов’язково винагороджувалась добрим врожає
