Объяснение:
Д.И. Фонвизин - известный драматург и публицист 18 века .Он вступал в полемику с самой императрицей ,надеясь просветить ее и тем самым удержать от необдуманных и серьезных проступков .Но его теория просвещённой монархии потерпела фиаско .Екатерина 2 - сочла Фонвизина своим врагом и стала препятствовать его творчеству."Придворную грамматику " запрещали ,писали ,что автор клевещет на императрицу и ее двор .О своих просветительских взглядах в борьбе с самодержавием и крепостничеством драматург сумел рассказать и показать в пьесе "Недоросль" Ведь именно в ней государственный чиновник Правдин берет под опеку имение Простаковой за бесчеловечное отношение к своим крепостным крестьянам.Это были мечты Фонвизина .Его желания .В жизни так случалось крайне редко .Просветить монархов сложно .Но Пушкин говорил :"Сатиры смелый властелин ,блистал Фонвизин ,друг свободы" Вот это идеалы и пытался донести до власти драматург .В его "Недоросли" мы встречаем и открытую критику самодержавия .Об этом говорит рупор идей автора -Стародум:
"...Начинаются чины – перестает искренность..." "...Тогда не знали еще заражать людей столько, чтоб всякий считал себя за многих. Зато нонче многие не стоят одного..." "...имей сердце, имей душу, и будешь человек во всякое время. На все прочее мода: на умы мода, на знания мода, как на пряжки, на пуговицы..." "... [без души] просвещеннейшая умница – жалкая тварь. Невежда без души – зверь. "...чины нередко выпрашиваются, а истинное почтение необходимо заслуживается..." "...гораздо честнее быть без вины обойдену, нежели без заслуг Так во что верит Фонвизин ?В силу разума ,в здравый смысл ,в милосердие ,в порядочность ,честность ,ответственность и благоразумие .,в долг и честь человека! Этому у него научился А.С.Пушкин ,который впоследствии скажет: !"..В мой жестокий век восславил я свободу и милость к падшим призывал"
Объяснение:
«Епічний театр» (нім. episches Theater) — театральна теорія драматурга і режисера Бертольта Брехта, що зробила значний вплив на розвиток світового драматичного театру[1]. Теоретично розроблені Брехтом методи побудови п'єс і спектаклів: поєднання драматичної дії з епічною розповідною, включення в спектакль самого автора, «ефект очуження» як б представити явище з несподіваного боку, а також принцип «дистанціювання», що дозволяє акторові висловити своє ставлення до персонажа, руйнування так званої «четвертої стіни», що відокремлює сцену від залу для глядачів, і можливість безпосереднього спілкування актора з глядачем — міцно увійшли в європейську театральну культуру.
Свою теорію, що спирається на традиції західноєвропейського «театру вистави», Брехт протиставляв «психологічному» театру («театру переживання»), який пов'язують зазвичай з ім'ям К. С. Станіславського, саме для цього театру розробив систему роботи актора над роллю. При цьому сам Брехт, як режисер, в процесі роботи охоче користувався і методами Станіславського і корінну відмінність бачив у принципах взаємин між сценою і залом для глядачів, в тому «надзавданні», заради якого ставиться спектакль. В останні роки Брехт готовий був відмовитися від терміну «епічний театр», як занадто розпливчастого, але більш точної назви для свого театру не знайшов [2]. Ідеї Брехта захопили найбільших театральних режисерів другої половини XX століття, Жан Люк Годар переніс їх і в кінематограф [3]; але сформульовані драматургом принципи були розраховані на тих, хто, за його словами, «заслуговує звання художника», і найменш продуктивним виявилося буквальне слідування його теоретичним есе.
