Про любовь писали многие поэты. Но у Ахматовой любовь не приносит счастья, а только горе, разлуку, страдания. У неё любовь – это роковой поединок. Нет идиллии и безмятежности. Стихотворения «Вечер», «Белая стая». Для ранней лирики поэтессы характерно ощущение, что она пишет дневник. Поэтому, для её миниатюр характерна незавершённость композиции.
Они чем-то похожи на страницу, вырванную из какого-то любовного романа или из дневника. Где нет ни начала, ни конца, и можно самому дописывать сюжет. Любовное признание выглядит как отрывок случайного разговора.
Она внесла новое в интерпретации отношений между мужчиной и женщиной – идею равенства. На первый взгляд кажется, что её стихи наполнены какой-то угнетённостью, разочарованием в любви. Возможно, это связано с тем, что её муж поэт Николай Гулимёв попал в жернова машины репрессий.
Но Ахматова – сильная духом русская женщина. На первый взгляд, кажется, что она писала о своей жизни, горе и страданиях. На самом деле она описывала народные страдания. Ведь не она одна пострадала от репрессий. Многие попали под каток этой ужасной машины. Поэтому, и страдания, и горе у всех были одинаковы.
В её стихотворениях появляется мотив замкнутости. В одном из них она сравнивает себя с кукушкой в часах. На окнах решётки, она как кукушка в часах, связана с ними, не может быть свободной и улететь на волю. Она вынуждена отсчитывать время.
Ахматова приходит к мысли о том, что её жизнь грешна. И пытается найти выход в религии. Но в её молитве есть и любовь, и томление. Вот в одном стихотворении строчка есть про протёртый коврик перед иконой. Видно, хозяин этого коврика часто им пользовался, что протёр до дыр.
Значит, не чиста его совесть, раз так много молится. Или Бога о и милосердии. В строчках чётко чувствуются страдания и боль. Часто героиня её стихов говорит сама с собой, как в полубреду. Ахматова не описывает и разъясняет происходящее. Идёт передача чувственных ощущений. Стихотворения вызывают ощущения какой-то интимности.
Есть в её стихотворениях и великая любовь к родине, России. После революции ей предлагали эмигрировать за границу, но она отказалась. Это нашло отражение в её стихах. В частности, в стихотворении «Молитва». Она пишет, что готова пожертвовать ради неё счастьем своей семьи. Никто не мог предположить, что её слова сбудутся таким трагическим образом.
Тема любви и творчества тоже нашла отражение в её стихах. Любовь и Муза соперничают друг с другом. Вот в стихотворении «Муза» она пишет о своей несчастной любви, потому, что мужчина не воспринимает её, как женщину-поэтессу. Он считает, что это баловство и пустая трата времени. Ни к чему это женщине, её место на кухне у плиты. Она предпочла поэзию такому мужчине. Но поэтические лавры не заменят любви и человеческого счастья.
отметь как лучший ответЦя літературна епоха ознаменувалася розквітом української словесності та словесності інших народів. Література сприймалася не тільки як область художнього та народної творчості, наповнена яскравістю образів, повітряним красномовством і багатством слова, вона служила мудрим найчистішим джерелом для культурно-духовного розвитку, вдосконалення та збагачення внутрішнього світу людей. Вона проливалася світлом істини на реальну дійсність, була найпотужнішим двигуном розвитку суспільства, впровадження передових ідей боротьби за велике майбутнє.
Грізна буря історичних подій: скасування кріпосного права, буржуазні реформи, становлення капіталізму, важкі війни — випала на частку багатостраждальної України в цей період, знайшла своє відображення в творчих працях українських та зарубіжних поетів і письменників. Справедливість їхніх ідей і поглядів значною мірою визначала громадську свідомість того часу, від чого завоювали вони авторитет серед простого народу.
Багата спадщина класичного літературного мистецтва передавалася з покоління в покоління, створивши передумови для подальшого розвитку та просування літератури. Щодо зарубіжної поезії, то золотим піком другої половини XIX століття височіла творчість Миколи Олексійовича Некрасова (1821-1878). На прикладі його творів можна добре охарактеризувати усю поезію того періоду. Нагальною проблемою його поетичних творів були тяготи трудового народу. Насиченістю образів, силою, багатством і художністю слова Некрасов прагнув донести до освіченого читача, який має матеріальний достаток, сенс і глибину скорботи, злиднів пригнобленого соціальною нерівністю народу, поставити на величний п’єдестал справедливості простого селянина. Саме ця ідея лягла в основу поеми «Кому на Русі жити добре». Поетична діяльність Н. А. Некрасова була не тільки професією, вона набула відтінку патріотизму, святенності громадянського обов’язку і покликання перед своєю країною.
Поряд з поетичною діяльністю Н. А. Некрасов займався власною видавничою діяльністю. Під його керівництвом видавалася більша кількість періодики, серед якої особливою популярністю користувалися журнали «Современник», «Вітчизняні записки». На сторінках цих журналів вперше опублікувалися літературні статті і твори багатьох поетів, письменників і критиків, які з часом стали знаменитими.
Таким чином, лірика другої половини XIX століття відрізняється різноманітністю тем, літературних напрямів і великою кількістю обдарованих поетів.
