Автор – Булат Окуджава Рік написання – 1958 Тема- протест війні. Вірш можна розділити на дві частини: перша – це звернення до хлопчиків, друга – звернення до дівчаток. Автор звертається до війни, використовуючи уособлення – улюблений художній прийом поета. Війна для нього щось живе, тому автор починає зі звернення до неї і дає їй людську характеристику: «підла». “До побачення, хлопчики” художні засоби антоніми: «весілля» – «розлука», «білі сукні» – «чоботи, зелені крила погон», антитеза: дівчинка, краса непорочна, любов … і війна. метафора «зелені крила погон» епітети : подлая, тихими, белые, высокими, зеленые, Вірш наповнений гіркотою і болем. Поет прощається з хлопчиками, ледве стримуючи сльози. Але, прощаючись, він дає їм напуття. І за цими карбованими рядками знову звучить щиро і ніжно найбільше прохання поета , яку, на жаль, виконають не всі хлопці, які пішли на фронт:… Постарайтеся повернутися назад. Всі ніжне, гармонійне приноситься в жертву війні, тому з особливим завмиранням серця читаються останні рядки, в яких автор проводжає дівчаток на війну.
Автор-повествователь по сюжету рассказа был вынужден провести ночь возле костра на лугу в компании пятерых крестьянских мальчишек, выгнавших лошадей на ночной выпас. Каждый из мальчиков вызвал неподдельный интерес автора и произвел на него определенное впечатление. Несмотря на то, что это были крестьянские дети, автору они понравились своей непосредственностью и умением замечать происходящее и размышлять о нем. Особенно отметил автор одного из них, Павлушу. Вот как этот мальчик предстает перед читателем:
Объяснение:
