Кульмінація: під час знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки Сніжани виявляється, що коралі зникли.
Розв’язка: Софійка дізнається, що коралі в неї украв Вадим Кулаківський.
-Зав’язка: під час приготування до весілля Софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі.
Жанр – Повість-казка
Тема: пригоди семикласниці Софійки, яка намагається розплутати зловісну таємницю.
Ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості.
Головні герої: Софійка, її мама, тато, молодший братик Ростик, Вадим Кулаківський, колишній сусід Сашко, тітонька Сніжана та її наречений Валентин.
Проблематика «Русалонька із 7-В»
відповідальність за власні вчинки
перші почуття
підлітки та сім’я
родова пам’ять
матеріальні статки та духовні цінності
Композиція «Русалонька із 7-В»
Композиція – співвідношення частин твору, яка відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя;послідовність та вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою.
Експозиція: у квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі
прости(( могу ответить на 2 вопрос. Автор рассказывает о нескольких одноклассниках главного героя. Это Сахаров, Шурик Авдеенко и Алик Комаров.
Сахаров — отличник. Даже во время смеха он старается не перестать быть отличником. Рассказчик говорит о нём так: «— Правильный, — кивает он мне головой с такой противной уверенностью на умном, добросовестном лице, что я его в ту же минуту возненавидел за благополучие».
Шурик Авдеенко учится плохо. Когда учитель смеётся над ним, называя «чёрным лебедем», Авдеенко «сидит, яростно наклонившись над тетрадью, показывая мощные усилия ума и воли, брошенные на решение задачи». У него угрюмое загорелое лицо, он длинный и нескладный. Шурик даже не радуется, когда ему наконец делают укол. Рассказчик называет его «самым мрачным человеком нашего класса».
Больше всех укола боится Алик Комаров. Алика на самом деле зовут Адольф, но началась война, мальчика стали дразнить, и он на тетради написал «Алик». Он «тихий и скромный ученик». Рассказчик говорит о нём: «Он сидел над своей раскрытой тетрадью, опрятный, худой и тихий, и оттого, что руки его лежали на промокашке, он казался ещё тише. У него была такая дурацкая привычка — держать руки на промокашке, от которой я его никак не мог отучить». Во время того как Алику делают укол, у него на лице выступают веснушки. Он рыжеватый, и рассказчик думает о том, что мальчика, наверное, дразнили бы рыжим, если бы в классе не было настоящего рыжего.
Каждый герой этого рассказа запоминается надолго, потому что автор выделяет главные, основные черты внешности и характера героя, и делает на них акцент, подчёркивая несколько раз угрюмость Авдеенко, благополучие Сахарова и скромность и незаметность Алика.
