Здавна люди схилялися перед явищами природи, відчували забобонний страх перед ворожими її виявами. Балада Й. В. Ґете «Вільшаний король» написана в романтичному стилі за мотивами народної пісні.
Батько везе хворого сина через ліс, а тому вважається, що дитину кличе Вільшаний король, або Лісовий король. Хлопчик марить, і туман йому видається страшним бороданем, який пропонує піти з ним на узбережжя в сади погратися. Шепіт листя нагадує хворому вмовляння підступного короля, а верби «в імлі нічній» — королівнами, що «до пісні й танцю в полі зійшлись».
Хвороба мучить малого, тисне, а йому здається, що то «лісовий» демон «хапає і мучить, злий!» Балада, відповідно до жанру, закінчується трагічно. Батько приїхав додому, але «син покинув навіки світ».
Вітер, туман, ніч, вільха та верба символізують у творі ворожі до людини сили, а діалог між батьком і сином роблять його напруженим, драматичним. На жаль, людина не всесильна і не може інколи до своєму ближньому, тому викликає глибоке співчуття.
Так фантастичні уявлення переплелися з реальними подіями та уявою поета і втілилися у чудовій баладі.
Объяснение:
