Уменя времени 30 мин осталось

На мій погляд, оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» являє собою історію про те, як важливо, щоб батьки і діти навчились добре розуміти один одного та про красу чистих людських почуттів. Головними героями твору є батько та син. Батько усе життя був гарним пілотом, але сталося так, що він втратив роботу. Втративши роботу, він втратив і найцінніше у своєму житті – родину.  Дружина Бена залишила його та покинула Аравію, а син залишився з чоловіком тому, що матері він був зовсім непотрібним: «Так він і залишився ні з чим, якщо не брати до уваги байдужу дружину, якій він не був потрібен, та десятирічного сина, що народився надто пізно і, як розумів в глибині душі Бен, чужого їм обом – самотнього, неприкаяного дитини, яка в десять років розумів, що мати ним не цікавиться, а батько – стороння людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним говорити в ті рідкісні хвилини, коли вони бували разом».Мені дуже шкода хлопчика, який залишився без матері, бо дуже важко у десятирічному віці залишитися без тепла рідної людини і відчувати, що ти нікому не потрібен. Нікому не потрібен, бо мати тобою просто не цікавиться, а у батька немає на тебе часу. Хоча Бен і намагався стати ближче до свого сина, найчастіше таке спілкування ні до чого не приводило.Батько наважився навчити хлопчика літати і брав його з собою: «Бен спробував повчити хлопчика вести літак, і хоч син виявився дуже кмітливим і досить швидко засвоїв основні правила, кожен окрик доводив хлопця до сліз …». На мій погляд, батько просто не міг передати свої почуття та висловити їх своєму синові. Хоча він і мріяв про те, що заробить грошей і поїде до Канади, відправивши хлопця до матері, все ж таки він взяв хлопчика з собою до нового місця роботи.  За умовами контракту батько хлопця повинен був знімати акул в Акулячій бухті на Чорному морі. У цей політ він взяв з собою і сина. Коли вони летіли до місця зйомок, вони бачили під собою лише пустелю. «Все було нерухоме і мертве. Сонце випалювало тут усе життя, а навесні на тисячах квадратних миль вітри підіймали в повітря маси піску і відносили його на той бік Індійського океану, де він і залишався навіки на дні морському».Під час зйомок на Бена напали акули і він вибрався на берег ледве живий, зранений та обезкровлений. У такому стані він ніяк не міг вести літак, так що це довелося зробити його синові – маленькому хлопчикові. Коли Бен прийшов до себе, він вже був у лікарні. Йому ампутували одну руку, але вони з сином залишилися живими. Залишилися живими завдяки тому, що маленький хлопчик, який, на перший погляд, не любив свого батька, здійснив надзвичайний подвиг та зміг підвести літака і долетіти разом з пораненим батьком до людей, які надали йому до Я вважаю, що ця оповідь доводить до нас, що батько та син все ж кохали один одного. І якщо батько не достатньо уважно ставився до хлопчика, то той його дуже кохав, незважаючи на всі його вади. Він настільки любив свого батька, що знайшов у собі мужність підняти літак до неба, дістатися людей та врятувати свого тата,. Я вважаю, що це й є приклад чистих людських взаємин, приклад беззавітного кохання та поваги дитини до свого коханого батька

   Жила была бабочка, но она ей была не всегда. Когда то это была зеленая мохнатая гусеница, которой приходилось прятаться от птиц. Гусеница считала себя везунчиком, потому что только ее пока не утащили эти крылатые создания. У нее был один друг - цветочек. Они долго разговаривали, громко смеялись, но это уже было намного позже, когда гусеница стала бабочкой.
   Однажды гусеница заползла далеко в лес и заблудилась. После трех дней скитаний, она выползла на большую поляну с яркими и ароматными цветами. Тогда завернувшись в кокон, она уснула. Проснувшись рано утром, она начала разрывать кокон своими лапками, а когда ей это удалось, то она почувствовала себя очень легкой, подобно пушинке. Тогда она оглянулась и увидела за своей спиной большие алые крылья. Она взмахнула ими и ... полетела...
   И через несколько лет и через год, будут рассказывать мамы-бабочки своим детям. Про то, как это - летать!