Когда мама Васи умерла, папа его словно забыл о существовании сына, и он сблизился с уличными мальчишками, часто исчезал из дома, изучая улице и старый замок. Когда все городские улицы до последнего грязного закоулка стали ему известны, Вася начал засматриваться на старую часовню. Самому идти туда было страшно, он собрал на улицах города небольшой отряд из трех мальчиков, и они отправились к часовне. Когда они подошли к ней, то увидели, что дверь часовни были прочно забиты, а Васе очень хотелось увидеть, что там внутри. Встав на спину одному мальчику, Вася взобрался на окно, потом, связав два ремешки и зацепив их за раму, спустился на пол, а его друг стоял на окне. Но вдруг лицо вторая перекосилось от ужаса, и он моментально исчез из окна. А из-под престола появилась фигура худощавого мальчика лет девяти. Это был Валек. Чуть позже к нему подошла его сестра Маруся. Сначала мальчики едва не подрались, но потом помирились. Так состоялось знакомство.
ответ:Кожна людина по-своєму розуміє радість життя. Для кого-то це дорогий телефон, поїздка за кордон з батьками або захоплююча комп’ютерна гра. Для мене це можливість проводити час з друзями і заняття спортом.
Я вважаю, що радість приносять люди, яких ти любиш і поважаєш. Спілкування з ними піднімає настрій, надихає на корисні справи. Наприклад, недавно ми брали участь в суботнику, і робили це не з примусу, а добровільно, щоб місто стало красивішим і чистішим. Збираючись з друзями, ми обговорюємо різні проблеми, радимося один з одним з важливих питань і просто розмовляємо, отримуючи від спілкування величезне задоволення.
Радість – дуже сильна емоція. Неможливо постійно відчувати її, але є моменти, коли вона приходить зсередини. Наприклад, після завершеної справи або прочитаної книги, після перемоги на змаганнях або перегляду хорошого фільму.
Існують люди, які не вміють радіти. Їм важко приймати успіхи інших, а до своїх вони не прагнуть, вважаючи за краще завжди нити і скаржитися на життя. Такі люди чекають, що хтось їх ощасливить. Зовсім як Григорій Печорін з роману М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу». Цей персонаж легко грав чужими життями в очікуванні вирішення своїх проблем. Але ніхто так і не зміг зробити його щасливим, ні Бела, ні княжна Мері, ні Максим Максимович. Навіть повні небезпек пригоди не принесли йому радості і натхнення. Лермонтов показав читачеві героя, який конфліктує з усіма і з самим собою в тому числі. Як же може він бути при цьому щасливою людиною?
Объяснение:
