ответ:
1) соль слабого основания (zn(oh)2) и сильной кислоты (h2so4). гидролиз по катиону. среда кислая.
\2znso4 + 2h2o = (znoh)2so4 + h2so4
zn2+ + h2o = znoh+ + h+
(znoh)2so4 + 2h2o = 2zn(oh)2 + h2so4
znoh+ + h2o = zn(oh)2 + h+
2) соль слабого основания (cu(oh)2) и сильной кислоты (hcl). гидролиз по катиону. среда кислая.
cucl2 + h2o = cu(oh)cl + hcl
cu2+ + h2o = cuoh+ + h+
cu(oh)cl + h2o = cu(oh)2 + hcl
cuoh+ + h2o = cu(oh)2 + h+
3) соль сильного основания (naoh) и слабой кислоты (h2so3). гидролиз по аниону. среда щелочная.
na2so3 + h2o = nahso3 + naoh
so3 2- + h2o = hso3 - +oh-
nahso3 + h2o = h2so3 + naoh
hso3 - +h2o = h2so3 + oh-
4) соль сильного основания (кoh) и слабой кислоты (h3рo4). гидролиз по аниону. среда щелочная.
k3po4 + h2o = k2hpo4 + koh
po4 3- + h2o = hpo4 2- + oh-
k2hpo4 + h2o = kh2po4 + koh
hpo4 2- + h2o = h2po4 - +oh-
kh2po4 + h2o = h3po4 + koh
h2po4 - +h2o = h3po4 + oh-
5) соль слабого основания (zn(oh)2) и сильной кислоты (hcl). гидролиз по катиону. среда кислая.
zncl2 + h2o = znohcl + hcl
zn2+ + h2o = znoh+ + h+
znohcl + h2o = zn(oh)2 + hcl
znoh+ + h2o = zn(oh)2 + h+
6) соль слабого основания (fe(oh)2) и сильной кислоты (h2so4). гидролиз по катиону. среда кислая.
2feso4 + 2h2o = (feoh)2so4 + h2so4
fe2+ + h2o = feoh+ + h+
(feoh)2so4 + 2h2o = 2fe(oh)2 + h2so4
feoh+ + h2o = fe(oh)2 + h+
7) соль слабого основания (ni(oh)2) и сильной кислоты (hno3). гидролиз по катиону. среда кислая.
ni(no3)2 + h2o = (nioh)no3 + hno3
ni2+ + h2o = nioh+ + h+
(nioh)no3 + h2o = ni(oh)2 + hno3
nioh+ + h2o = ni(oh)2 + h+
во всех случаях гидролиз ступенчатый, идет в 2 стадии, т. е. по 2 ступеням, кроме случая (4) - здесь по 3 ступеням, т. к. фосфорная кислота - 3-основная.
гидролиз по первой ступени идет значительно сильнее, чем по второй и, тем более, по третьей, поэтому часто записывают гидролиз только по первой ступени.
гидролиз - обратимый процесс, поэтому во всех уравнениях вместо знака равенства нужен знак обратимости
Роль білків у обміні речовин. Білки в обміні речовин займають особливе місце. Ф. Енгельс, щодо ролі білків казав, що життя іб існування білкових тіл, істотним моментом якого є постійний обмін речовин із зовнішнім середовищем, що оточує їх, причому з припиненням цього обміну речовин припиняється і життя, що і приводить до розкладу білка. І справді, скрізь, де є життя, знаходять білки.
Білки входять до складу цитоплазми, гемоглобіну, плазми крові, багатьох гормонів, імунних тіл, підтримують сталість водно-сольового середовища організму. Без білків немає росту. Ферменти, які обов'язково беруть участь у всіх етапах обміну речовин, — білки.
Біологічна цінність білків їжі. Амінокислоти, які йдуть на утворення білків організму, нерівноцінні. Деякі амінокислоти (лейцин, метіонін, фенілаланін тощо) незамінні для організму. Якщо в їжі відсутня незамінна амінокислота, то синтез білків в організмі різко порушується. Але є амінокислоти, які можуть бути замінені іншими або синтезовані в самому організмі в процесі обміну речовини. Це замінні амінокислоти.
Білки їжі, які містять весь необхідний набір амінокислот для нормального синтезу білка організму, називають повноцінними. До них належать переважно тваринні білки. Білки їжі, які не містять всіх необхідних для синтезу білка організму амінокислот, називають неповноцінними (наприклад, желатин білок кукурудзи, білок пшениці). Найвища біологічна цінність — у білків яєць, м'яса, молока, риби.
При змішаному харчуванні, коли в їжі є продукти тваринного і рослинного походження, в організм звичайно надходить необхідний для синтезу білків набір амінокислот.
Особливо важливе надходження всіх незамінних амінокислот для організму, який росте. Відсутність в їжі амінокислоти лізину приводить до затримання росту дитини, до виснаження її м'язової системи. Нестача валіну спричиняє розлад рівноваги у дітей.
Тепер достатньо вивчено амінокислотний склад білків різних органів і тканин людини і харчових продуктів. Тому є;можливість так комбінувати продукти харчування, щоб людина одержувала в харчовому раціоні всі життєво необхідні амінокислоти в потрібних кількостях і комбінаціях.
Із поживних речовин тільки до складу білків входить азот. Тому про кількісний бік білкового харчування можна судити за азотистим балансом. Азотистий баланс — співвідношення кількості азоту, який надійшов протягом доби з їжею, і азоту, виведеного за добу із організму з сечею, калом і потом в результаті розпаду білка.
В середньому в білку міститься 16% азоту, тобто 1 г азоту в 6,25 г білка. Помноживши величину засвоєного азоту на 6,25, можна визначити кількість введеного в організм білка.
У дорослої людини звичайно ігається азотиста рівновага — кількість введеного азоту з їжею і виведеного з продуктами виділення дорівнюють одне одному. Коли азоту з їжею надходить в організм більше, ніж його виводиться із організму, тоді говорять про позитивний азотистий баланс. Такий баланс ігається у дітей у зв'язку із збільшенням маси тіла при ростові, під час вагітності, при посиленому спортивному тренуванні. Негативний баланс характеризується тим, що кількість введеного азоту менша виведеного. Він може бути при білковому голодуванні, важких хворобах.
Розпад білків в організмі. Ті амінокислоти, які не пішли на синтез специфічних білків, зазнають перетворень, під час яких вивільняються азотисті речовини. Від амінокислоти при цих перетвореннях відщеплюється азот у вигляді аміаку (МН3). Азот у вигляді аміногрупи МН2, відщепившись від однієї амінокислоти, може переноситися на іншу, і тоді в організмі будуються ті амінокислоти, яких йому не вистачає. Ці процеси відбуваються переважно в печінці, м'язах, нирках. Безазотистий залишок амінокислоти зазнає дальших змін, в результаті утворюються вуглекислий газ і вода.
Аміак, який утворився при розпаді білків в організмі (речовина отруйна), знешкоджується в печінці, де перетворюється на сечовину; остання у складі сечі виводиться із організму.
Кінцеві продукти розпаду білків в організмі — не тільки сечовина, а й сечова кислота та інші азотисті речовини. Вони виводяться із організму з сечею та потом.
Особливості білкового обміну в дітей. В організмі дитини інтенсивно відбуваються процеси росту і формування нових клітин і тканин. Це вимагає надходження в дитячий організм відносно більшої кількості білка, ніж у дорослої людини. Чим інтенсивніші процеси росту, тим більша потреба в білку.
Объяснение:
