яку масу метилового спирту потрібно взяти щоб одержати метицетатат масою 55,5г якщо маса часка виходу естеру становить 80%

ОКИСНО-ВІДНОВНІ РЕАКЦІЇ

2KBr–1 + Cl02 → Br02 + 2KCl–1.

Відновник Окисник

До цього типу належать і такі реакції, в яких у відновника та окисника атоми, які змінюють ступінь окиснення, є атоми одного і того ж елемента в різних ступенях окиснення:

–2 +4 0

2H2S + H2SO3 → 3S + 3H2O.

Відновник                           Окисник

У таких випадках унаслідок результатів реакції утворюється сполука цього елемента зі ступенем його окиснення, проміжним між відновником та окисником. Внутрішньомолекулярними називають реакції, в яких ступінь окиснення змінюють два елементи, які входять до складу однієї молекули, але це або різні атоми, або атоми одного елемента з різними ступенями окиснення:

–3 +6 0 +3

(NH4)2Cr2O7→N2+Cr2O3+4H2O

(N-3 — відновник, Cr+6 — окисник).

–3 +3 0

NH4NO2→N2+2H2O

(N-3 — відновник, N+3 — окисник).

2Н2О–12 → 2Н2О–2 + О02.

–1 –1 0 –2

KІ+ H2О2 → І2 + KOH,

Okisno_vidnovni_reakcii_1.eps

2KІ + H2О2 → І2 + 2KOH.

Потім, якщо це необхідно, знаходять коефіцієнти для інших речовин: спочатку зрівнюють усі катіони, крім Н+, далі аніони, потім кількість Н+. Перевіряють правильність, зрівнюючи кількість атомів Оксигену ліворуч і праворуч у рівнянні. Якщо кількість елементів, які змінюють ступінь окиснення, більша двох, то розраховують загальну кількість електронів, відданих відновниками і приєднаних окисниками:

Okisno_vidnovni_reakcii_2.eps

Іонно-електронний метод (метод напівреакцій) застосовується для визначення коефіцієнтів у рівняннях О.-в.р., які перебігають у розчинах або розплавах. Згідно з цим методом враховують взаємодію молекул та іонів, які реально існують у середовищі.

H2S–2 + K2Cr+62 O7 + H2SO4 → S0 + Cr+32 (SO4)3 +…

Складають іонну схему реакції:

H2S + Cr2O2-7 + Н+ → S + Cr3+ + Н2О.

Потім складають рівняння напівреакцій. У кислому середовищі надлишкові атоми Оксигену зв’язують Н+ — на кожний надлишковий атом Оксигену додають два Н+, а в другу частину рівняння — відповідну кількість Н2О. Так само, як і в методі електронного балансу, знаходять коефіцієнти в О.-в.р.:

H2S — 2ē 2arrow-small.eps S + 2H+ 3

Okisno_vidnovni_reakcii_3.eps

Скорочують однакові іони та молекули праворуч і ліворуч у повному іонному рівнянні О.-в.р.

Скорочене іонне рівняння реакції має вигляд:

3H2S+ Cr2O2-7 +8H+ → 3S+2Cr3++7 Н2О.

На його основі записують молекулярне рівняння, підбираючи для катіонів аніони, які знаходяться у розчині, і навпаки:

3H2S + К2Cr2O7 + 4H2SО4 → 3S + Cr2(SO4)3 + К2SO4 + 7 Н2О.

Для О.-в.р., які відбуваються у лужному чи нейтральному середовищі, надлишкові атоми Оксигену зв’язують Н2О — на кожний надлишковий атом Оксигену додають молекулу Н2О, а у протилежний бік рівняння — вдвічі більшу кількість ОН–:

Okisno_vidnovni_reakcii_4.eps

Объяснение:

Факторы, влияющие на растворимость веществ в жидком состоянии.
1) Природа смешиваемых веществ.
В веществах с полярными молекулами (особенно с водородными связями) и в ионных веществах существует сильное взаимное притяжение частиц. Поэтому такие вещества не будут легко дробиться (смешиваться с другими) , если в растворе не будет сильного притяжения между частицами разных веществ.
Вещества с ионной связью или с полярными молекулами должны гораздо лучше растворяться в полярных или ионных растворителях, чем в растворителях с неполярными молекулами. Соответственно, вещества с неполярными молекулами лучше растворяются в неполярных растворителях и хуже - в полярных, а металлы - в металлах.
Не надо путать полярные связи и полярные молекулы. Например, если на одежде жирное пятно, его лучше смывать не водой, а бензином, а если пятно от соли или сахара - то лучше водой, а не бензином.
Точно так же в металлургии: металлы в жидком состоянии обычно хорошо растворяют друг друга и плохо растворяют вещества с ионной связью (собственные оксиды, фосфаты, силикаты, фториды) , которые образуют отдельную жидкую фазу - шлак.
2) Температура.
Здесь, как и в любых других равновесиях, действует принцип Ле Шателье. При нагревании растворимость возрастает, если DраствH > 0 (и тем круче, чем больше DH), и убывает, если DраствH < 0.
Для твердых веществ более характерно первое, а для газов - второе, хотя бывает и наоборот. Это особенно наглядно в случае солей, образующих кристаллогидраты. При растворении кристаллогидрата в воде не может быть сильной гидратации, поскольку вещество уже гидратировано. Поэтому преобладает первое слагаемое, и DраствH > 0. Если мы берем ту же соль в безводном виде, но знаем, что она давать кристаллогидрат, то можно ожидать, что у нее преобладает второе слагаемое, и DраствH < 0. Поэтому графики зависимости растворимости от температуры у кристаллогидрата и безводной соли часто имеют противоположный наклон.
3) Давление.
Давление влияет в основном на процессы с участием газов. Зависимость растворимости газов от давления видел всякий, кто открывал бутылку лимонада, пива или шампанского. Внутри бутылки повышенное давление, и углекислый газ находится в растворе. При открывании давление падает, газ смешивается с воздухом, и парциальное давление CO2 падает еще сильнее. Раствор становится пересыщенным, и из него выделяются пузырьки газа.
4) Присутствие третьего вещества.
Его влияние может быть разнообразно.
а) это вещество сильно сольватируется, связывает много молекул растворителя и этим уменьшает растворимость; пример: спирт по отношению к растворам солей;
б) это вещество связывает молекулы или ионы растворяемого вещества и этим повышает растворимость; пример: аммиак, связывающий ионы меди и повышающий растворимость Cu(OH)2;
в) это вещество дает ионы, одноименные с ионами растворяемого вещества, и тем смещает равновесие растворения влево; пример: в насыщенном растворе CaSO4 существует равновесие CaSO4 (тв) = Ca2+(р-р) + SO42- (р-р) . Добавляя крепкий раствор хлорида кальция, мы увеличиваем концентрацию ионов кальция, и часть сульфата выпадает.