У XIV столітті король Англії Едуард II замовив іспанському алхімікові Раймунд Луллію виплавку 60 тис. фунтів золота, надавши йому ртуть, олово і свинець. Невідомо чи зміг Луллій впоратися із завданням, однак історичні документи свідчать про те, що при укладенні великих торгових угод англійці стали використовувати золоті монети в кількості, яка значно перевищувала золоті запаси країни. Центральний елемент алхімічного вчення – філософський камінь або еліксир, здатний перетворювати неблагородні метали в благородні. Його представляли не тільки у вигляді каменю, він міг бути порошком або рідиною. Деякі адепти залишили нам рецепт приготування свого філософського каменя.
Наприклад, Альберт Великий як компоненти філософського каменю пропонує використовувати ртуть, миш’як, срібну окалину і нашатир. Все це пройшовши через стадії очищення, змішання, нагрівання, перегону повинно перетворитися в «білу субстанцію, тверду і ясну, близьку за формою до кристалу».
Філософський камінь повинен був здатний вирощувати дорогоцінне каміння, посилювати родючість рослин, зціляти всі хвороби, продовжувати життя і навіть дарувати вічну молодість.
