ответ:За поширеністю на Землі Силіцій займає друге місце серед хімічних елементів (27,6 % маси земної кори)[1]. У вільному стані в природі проста речовина Силіцію (кремній), не зустрічається, проте його в значних кількостях отримують штучно для потреб промисловості. Найпоширенішими сполуками силіцію є діоксид силіцію SiO2 (силікатний ангідрид або кремнезем) і солі силікатної кислоти — силікати, що є основою всіх гірських порід. У невеликих кількостях сполуки силіцію входять також до складу організмів рослин.
Приблизно 12 % літосфери становить кварц SiO2 і його різновиди, а 75 % становлять різні силікати і алюмосилікати (польові шпати, слюди, амфіболи).
Середній вміст кремнію (в масових %): в кам'яних метеоритах 18, ультраосновних гірських породах 19, основних 24, середніх 26, кислих 32,3, глинах 7,3, пісковиках 36,8, карбонатних гірських породах 2,4; у воді океанів 3·10−4 %.
Объяснение:
1) в метиламине один атом водород замещён на углеводородный радикал (метил), поэтому он первичный. Убираем ещё водород, и ставим вместо него метильную группу, уже будет два углеводородных радикала - вторичный амин. Убираем ещё один водород - три радикала уже будет - третичный.
2) В анилине неподелённая пара электронов атома азота находится в сопряжении с пи-системой бензольного кольца, поэтому анилин проявляет более слабые основные свойства по сравнению с аммиаком и алифатическими аминами.
Основные свойства аминов выражены тем сильнее, чем больше электронной плотности на атоме азота. Чем больше радикалов - тем больше плотности они посылают на азот.
Поэтому в ряду: анилин - аммиак - предельный амин сила основных свойств ВОЗРАСТАЕТ.
