Контрольна робота за темою «Органічні сполуки, їх роль у природі, техніці, побуті»
9. Виберіть фізичні властивості характерні для крохмалю:
а) білий порошок;
б) волокниста речовина;
в) не розчиняється у воді.
1. Речовини, які мають однаковий склад молекул, але різну хімічну будову
і тому різні властивості, називаються:
а) ізомерами; б) полімерами; в) хімічнооднорідними; г) ковалентними.
10. У наведеному переліку знайдіть зайву речовину:
а) глюкоза;
б) крохмаль;
в) альдегід;
г) сахароза.
2. Стабілізатори - це:
а) речовини, які уповільнюють псування продуктів;
б) речовини, що усувають прилипання матеріалу до прес-форми,
збільшують його текучість, зменшують тертя між частинками композиції (віск,
стеарин, олеїнова кислота);
в) речовини, що надають пластмасовим виробам декоративного вигляду
(охра та ін.);
г) речовини, що прискорюють твердіння пластмаси (уротропін, оксиди
металів).
11. Антиоксиданти
це речовини, які:
а) зберігають задану консистенцію;
б) захищають від окиснення;
в) підсилюють колір продукту;
г) підвищують в'язкість.
3. Речовини, які перешкоджають виникненню і накопиченню статичного
електричного заряду у виробах з полімерних матеріалів називають:
а) антипірени; б) антистатики; в) пороутворювачі; г) каталізатори.
12. Стабілізатори необхідні за технологією для:
а) збереження заданої консистенції;
б) захищають продукти від мікробів;
в) підсилюють колір продукту.
4. Дайте назву органічній речовині:
СН3-СН-СН-СН2-СН3
| 1
CH, CH,
5. Напишіть структурні формули речовин:
а) 2,2,4,4-тетраметилгексан;
б) 4-етил-2-метил-4-пропiлгепган.
13. При потраплянні в організм метанол:
а) збуджує апетит;
б) діє заспокійливо;
в) викликає сліпоту.
14. Укажіть відповідність між речовиною і найбільш типовою функцією:
Речовина
1. білок
Функція
a. захист внутрішніх органів
б. джерело енергії
в. будівельна
6. Жири рослинного походження називають:
а) етери;
б) естери;
в) карбонові кислоти.
г) олії
2. Жир
3. вуглевод
7. Білки - це...
а) природні полімери;
б) синтетичні полімери;
в) мономери.
15. Назвіть речовини, до яких класів сполук вони належать:
a) C3H
6) CH-
в) CH2O;
r) CHA;
8. Гідроліз жирів - це:
а) перетворення рідких жирів у твердi;
б) розпад на гліцерин і жирні кислоти;
в) перетворення в непридатний для споживання стан.​

Объяснение:

Цинковая обманка - сульфид цинка ZnS.

2 ZnS + 3 O₂ = 2 ZnO + 2 SO₂

Примесь оксида кремния SiO₂ в реакцию не вступает.

M(ZnS) = 97,5 г/моль

Согласно уравнению 2 моль ZnS (2*97,5 г) образуют 2 моль SO₂ (2*22,4 л, при н. у.)

При этом в реакцию вступило 525 * (100%-15%) = 525* 75%/100% = 525*0,75 = 393,75 кг = 393 750 г ZnS:

2 ZnS + 3 O₂ = 2 ZnO + 2 SO₂↑

2*97,5 (г) 2*22,4 (л)

393 750 (г) х (л)

х = 393 750 г * 2*22,4 л / (2*97.5) г = 90462л ≈ 90,5*10³ л

х = 90,5*10³ л = 90,5 м³ SO₂

ответ: 90,5*10³ л = 90,5 м³ SO₂

Заря́довое число́ атомного ядра (синонимы: а́томный но́мер, а́томное число́, поря́дковый но́мер химического элемента) — количество протонов в атомном ядре. Зарядовое число равно заряду ядра в единицах элементарного заряда и одновременно равно порядковому номеру соответствующего ядра химического элемента в таблице Менделеева. Обычно обозначается буквой Z[⇨].

Значение верхних и нижних индексов в атомных номерах. Атомный номер химического элемента — это число протонов, и, соответственно, общий положительный заряд его атомного ядра.

Термин «атомный» или «порядковый» номер обычно используется в атомной физике и в химии, тогда как эквивалентный термин «зарядовое число» — в ядерной физике. В неионизированном атоме количество электронов в электронных оболочках совпадает с зарядовым числом.

Ядра с одинаковым зарядовым числом, но различным массовым числом A (которое равно сумме числа протонов Z и числа нейтронов N) являются различными изотопами одного и того же химического элемента, поскольку именно заряд ядра определяет структуру электронной оболочки атома и, следовательно, его химические свойства. Более трёх четвертей химических элементов существует в природе в виде смеси изотопов (см. Моноизотопный элемент), и средняя изотопная масса изотопной смеси элемента (называемая относительной атомной массой) в определённой среде на Земле определяет стандартную атомную массу элемента (ранее использовалось название «атомный вес»). Исторически именно эти атомные веса элементов (по сравнению с водородом) были величинами, которые измеряли химики в XIX веке.

Поскольку протоны и нейтроны имеют приблизительно одинаковую массу (масса электронов пренебрежимо мала по сравнению с их массой), а дефект массы нуклонного связывания всегда мал по сравнению с массой нуклона, значение атомной массы любого атома, выраженной в атомных единицах массы, находится в пределах 1 % от целого числа А.