ответ:
1) соль слабого основания (zn(oh)2) и сильной кислоты (h2so4). гидролиз по катиону. среда кислая.
\2znso4 + 2h2o = (znoh)2so4 + h2so4
zn2+ + h2o = znoh+ + h+
(znoh)2so4 + 2h2o = 2zn(oh)2 + h2so4
znoh+ + h2o = zn(oh)2 + h+
2) соль слабого основания (cu(oh)2) и сильной кислоты (hcl). гидролиз по катиону. среда кислая.
cucl2 + h2o = cu(oh)cl + hcl
cu2+ + h2o = cuoh+ + h+
cu(oh)cl + h2o = cu(oh)2 + hcl
cuoh+ + h2o = cu(oh)2 + h+
3) соль сильного основания (naoh) и слабой кислоты (h2so3). гидролиз по аниону. среда щелочная.
na2so3 + h2o = nahso3 + naoh
so3 2- + h2o = hso3 - +oh-
nahso3 + h2o = h2so3 + naoh
hso3 - +h2o = h2so3 + oh-
4) соль сильного основания (кoh) и слабой кислоты (h3рo4). гидролиз по аниону. среда щелочная.
k3po4 + h2o = k2hpo4 + koh
po4 3- + h2o = hpo4 2- + oh-
k2hpo4 + h2o = kh2po4 + koh
hpo4 2- + h2o = h2po4 - +oh-
kh2po4 + h2o = h3po4 + koh
h2po4 - +h2o = h3po4 + oh-
5) соль слабого основания (zn(oh)2) и сильной кислоты (hcl). гидролиз по катиону. среда кислая.
zncl2 + h2o = znohcl + hcl
zn2+ + h2o = znoh+ + h+
znohcl + h2o = zn(oh)2 + hcl
znoh+ + h2o = zn(oh)2 + h+
6) соль слабого основания (fe(oh)2) и сильной кислоты (h2so4). гидролиз по катиону. среда кислая.
2feso4 + 2h2o = (feoh)2so4 + h2so4
fe2+ + h2o = feoh+ + h+
(feoh)2so4 + 2h2o = 2fe(oh)2 + h2so4
feoh+ + h2o = fe(oh)2 + h+
7) соль слабого основания (ni(oh)2) и сильной кислоты (hno3). гидролиз по катиону. среда кислая.
ni(no3)2 + h2o = (nioh)no3 + hno3
ni2+ + h2o = nioh+ + h+
(nioh)no3 + h2o = ni(oh)2 + hno3
nioh+ + h2o = ni(oh)2 + h+
во всех случаях гидролиз ступенчатый, идет в 2 стадии, т. е. по 2 ступеням, кроме случая (4) - здесь по 3 ступеням, т. к. фосфорная кислота - 3-основная.
гидролиз по первой ступени идет значительно сильнее, чем по второй и, тем более, по третьей, поэтому часто записывают гидролиз только по первой ступени.
гидролиз - обратимый процесс, поэтому во всех уравнениях вместо знака равенства нужен знак обратимости
характеризувати та порівнювати алотропні видозміни Оксигену, фізичні та хімічні властивост добування кисню й озону, практичне їх значення; значення озонового шару для життя на Землі;
пояснювати суть алотропії;
складати рівняння та схеми електронного балансу відповідних хімічних реакцій.
Кисень і озон. Оксиген утворює дві прості речовини: кисень О2 й озон О3. Mr(O2) = 32, Mr(O3) = 48.
У природі озон утворюється в атмосфері з кисню під час грозових електричних розрядів. Характерний запах свіжості, який ми відчуваємо після грози, — це запах озону. Явище існування хімічного елемента у вигляді двох або кількох простих речовин, різних за властивостями і будовою, називається алотропією, а самі прості речовини — алотропними видозмінами (формами, модифікаціями) хімічного елемента.
Кисень О2 й озон О3 — алотропні видозміни хімічного елемента Оксигену.
У чому полягає причина різних властивостей алотропних видозмін, а саме кисню й озону? Ви уже знаєте, що властивості речовини зумовлені її складом і будовою.
Кисень й озон мають однаковий якісний склад, але різний кількісний; однакову молекулярну будову, але різну просторову будову молекул: лінійну — в неполярної молекули кисню і кутову — в полярної молекули озону. Отже, крім подібних ці речовини мають різні властивості.
Добування кисню й озону. Обидві алотропні видозміни Оксигену утворюються у природі. Пригадаємо, що кисень утворюється у процесі фотосинтезу в хлоропластах зелених рослин під дією сонячного світла із вуглекислого газу та води:
Озон, як уже зазначалось, утворюється з кисню під час дії грозових електричних розрядів (мал. 35), а також у верхніх шарах атмосфери (стратосфері) під дією енергії жорсткого ультрафіолетового сонячного випромінювання:
