По химическим свойствам фенолы отличаются от спиртов. Это отличие вызвано взаимным влиянием в молекуле фенола гидроксильной группы и бензольного ядра, называемого фенилом С6Н5-. Сущность этого явления сводится к тому, что р-электронная система бензольного ядра частично оттягивает неподеленные электронные пары атома кислорода гидроксильной группы, в результате чего уменьшается электронная плотность у атома кислорода. Это в свою очередь вызывает дополнительное смещение электронной плотности связи О-Н от водорода к кислороду. При этом водород приобретает кислотные свойства, становится подвижным и реакционно Таким образом, под действием фенола связь атома водорода с кислородом в гидроксильной группе ослабевает. Благодаря этому фенолы являются более сильными кислотыми, чем алифатические спирты (подробное объяснение я уже писала Вам в другом вопросе) . Для фенолов характерны реакции по ароматическому кольцу: электрофильного замещения, присоединения, напротив, реакции нуклеофильного замещения гидроксидльной группы у фенолов протекают гораздо труднее, чем у алифатических спиртов.
1)ГідрогенНазву елементу дав видатний вчений Антуан Лоран Лавуазье. Назва походить від грецького ὕδωρ — вода та γενναω — народжую , що означає «той, що народжує воду» .Українська назва «водень» також відображає входження елементу до складу води.Російська назва «водород» — дослівний переклад латинської назви hydrogenium.Гідроге́н (Н) — хімічний елемент з атомним номером 1, що належить до 1-ої групи періодичної системи елементів. 2)Гелій. Локк'єр дав гелію ім'я, що відображає історію його відкриття (від грец. Helios — сонце). Оскільки Локк'єр вважав, що виявлений елемент — метал, він використовував в латинській назві елементу закінчення «ium» (відповідає українському закінченню «ій»), яке зазвичай уживається в назві металів. Таким чином, гелій задовго до свого відкриття на Землі отримав ім'я, яке закінченням відрізняє його від назв решти інертних газів.Геелій — хімічний елемент з атомним номером 2, який очолює групу інертних газів в періодичній таблиці. 3) Літій Свою назву літій отримав через те, що був виявлений в «каменях» грец. λίθος — камінь. Сучасну назву було запропоновано Берцеліусом.Літій було відкрито 1817 року шведським хіміком і мінералогом Й. Арфведсоном. Спочатку в мінералі петаліті а потім — у сподумені і в лепідолітіМеталевий літій вперше отримав Гемфрі Деві 1818 року шляхом електролізу. Літій (Li) — хімічний елемент, м’який, сріблясто-білий, найлегший метал. Належить до лужних металів. Хімічно активний. 4) Берилій. Внаслідок солодкого смаку розчинних у воді сполук берилію елемент спочатку називали «гліцин», «гліциній»( від грец. glykys — солодкий). Сучасна назва походить від назви дорогоцінних каменів берилів (грец. beryllos), яке у свою чергу походить від назви міста Белур (Веллуру) в Південній Індії, неподалік Мадраса; з давніх часів в Індії були відомі родовища смарагдів.Бери́лій— хімічний елемент. Символ Be, ат. н. 4, ат. маса 9, Має один стабільний ізотоп Ве. Густина 1844 кг/м³, t плавлення 1284 °C.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
