Запишите следующие формулы:а) 2 атома брома;б) 1 атом брома;в) 1 молекула брома;г) 2 молекулы брома;д) 4 молекулы воды;е) 2 иона брома с зарядом

ОЛІЯ СОНЯШНИКОВА, Helianthi annui oleum raffinatum (PhEur); Sunflower oil, refined (BP; CAS № 8001-21-6); син.: Huile de tournesol; oleum helianthi; sunflowerseed oil — прозора, олієподібна рідина від світло-жовтого до жовтого кольору, зі слабким своєрідним запахом та приємним смаком, до складу якої входить комплекс природних кислот: лінолева (66%), олеїнова (21,3%), пальмітинова (6,4%), арахідинова (4,0%), стеаринова (1,3%) та біхінова (0,8%).

О.с. одержують пресуванням або екстракцією звільненого від оплодня насіння соняшника однорічного — Helianthus animus, родини складноцвітих — Compositae. О.с. має такі властивості: Tкип 40– 60 ˚С; Tпл 18 ˚С; щільність — 0,915–0,919 г/см3; гідроксильне число — 14–16; йодне число — 125–140; кислотне число ≤0,5; перекисне число ≤10,0; число омилення — 188–194; показник заломлення n40D=1,472–1,474, n40D=1,466–1,468; змішується із хлороформом, чотирихлористим вуглецем, діетиловим етером та парафіном; практично не розчиняється в етанолі (95%) та воді; стійкість до окиснення знижується за наявності оксидів заліза та міді. На повітрі висихає дуже повільно (10–20 днів), утворюючи плівку.

О.с. використовують у складі рідких та м’яких фармацевтичних і косметичних композицій у формі мазей, лініментів, кремів як наповнювач, розріджувач, емульгатор, розчинник та пом’якшувач. У складі таблеток використовується як зв’язувальна речовина. Входить до складу офіцинальних лініментів (аміачного, борноцинкового, цинку оксиду), олій (блекоти, камфори), клеолу. Терапевтично О.с. використовується у складі препаратів для парентерального харчування, як постачальник енергії та незамінних жирних кислот. Використання у в/м ін’єкціях не викликає ушкодження тканин. Також використовується як харчовий продукт, у т.ч. у складі олеомаргаринів.

О.с. є відносно нетоксичною та неподразливою речовиною. Зберігається в герметичних, добре наповнених контейнерах, у захищеному від світла місці. При необхідності для покращання стабільності до складу О.с. можуть додаватись антиоксиданти, кількість яких зазначається на етикетці.

Основаниями называются электролиты, при диссоциации которых из отрицательных ионов образуются только ионы OH^{-}:

\[ Fe(OH)_2 \rightleftharpoons Fe^{2+} + 2OH^{-};\]

\[ NH_3 + H_2O \rightleftharpoons NH_4OH \rightleftharpoons NH_4^{+} + OH^{-}.\]

Гидроксиды металлов принято делить на две группы: растворимые в воде (щелочи) и нерастворимые в воде.
В лабораторных условиях основания получают по реакциям обмена

\[CuSO_4 + 2KOH \rightarrow Cu(OH)_2_{solid} + K_2SO_4;\]

\[K_2CO_3 + Ba(OH)_2 \rightarrow 2KOH + BaCO_3_{solid};\]

при взаимодействии активных металлов или их оксидов с водой

\[2Li + 2H_2O \rightarrow 2LiOH + H_2_{gas};\]

\[BaO + H_2O \rightarrow Ba(OH)_2;\]

или электролизе водных растворов солей

\[2NaCl + 2H_2O \rightarrow 2NaOH + H_2 + Cl_2.\]

Растворы щелочей по-разному изменяют цвет некоторых веществ – лакмуса, фенолфталеина и метилового оранжевого, называемых индикаторами. Так, если в пробирку с гидроксидом натрия добавить один из кислотно-основных индикаторов, например NaOH + фенолфталеин, то прозрачный раствор станет малиновым.
Все нерастворимые основания при нагревании разлагаются с образованием оксидов. Для них характерны реакции взаимодействия с кислотными оксидами (только щелочи), кислотами (нейтрализация) и кислыми солями.