12,8 г Х л Х г
2Cu + O2 = 2CuO
128 г 22,4 л 160 г
Найдем массу, объём и количество вещества веществ по уравнению:
m = M xn
m(Cu) = 64 г/моль х 2 моль = 128 г
m(CuO) = 80 г/моль х 2 моль = 160 г
V = Vm x n
V(O2) = 22,4 л/моль х 1 моль = 22,4 л
Теперь найдем искомое:
12, 8 г / 128 г = Х г / 160 г
m(CuO) = 12,8 х 160 г / 128 г = 16 г
12,8 г / 128 г = Х л / 22,4 л
V(O2) = 12,8 г х 22,4 л / 128 г = 2,24 л
n = m/M
n(CuO) = 16 г / 160 г = 0,1 моль
Після опрацювання § 39 ви зможете:
характеризувати хімічну суть і значення процесів горіння, дихання, фотосинтезу; оцінювати вплив хімічних сполук на довкілля; встановлювати зв'язок між фізичними, хімічними та біологічними явищами.
На шляху до успіху пригадаємо з вивчених курсів природничих наук:
які хімічні, фізичні й біологічні явища відбуваються підчас горіння, дихання, фотосинтезу; у який б відбувається колообіг Оксигену й Карбону в природі; як впливають хімічні сполуки на довкілля; чим небезпечні парниковий ефект, кислотні дощі, руйнування озонового шару й забруднення довкілля, зокрема радіонуклідами.
• Значення хімічних процесів у природі неможливо осягнути повною мірою без розуміння змісту двох найважливіших понять хімії - речовина і хімічна реакція. Адже природні й синтетичні органічні та неорганічні речовини - будівельний матеріал, з якого створено навколишній дивосвіт у його величі й мінливому розмаїтті. Щосекунди і навіть за менші проміжки часу (див. фемтохімія, § 38) відбувається безліч хімічних реакцій, унаслідок яких одні речовини перетворюються на інші.
Хімічну природу мають і надзвичайно важливі процеси, які істотно впливають на властивості навколишнього світу й форми співіснування живого та неживого на планеті Земля - це горіння, дихання, фотосинтез. Пригадайте, про них ішлося на уроках природознавства, фізики, хімії, біології, географії тощо. З їхнім перебігом тісно пов'язані біогеохімічні процеси. характерні для біосфери й зумовлені діяльністю організмів.
• Велика французька революція в хімії - саме так характеризують науковці утвердження в хімії кисневої теорії горіння А.Л. Лавуазье (мал. 21.1). Вона відкрила шлях до правильного розуміння всіх окиснювальних процесів за участю кисню - горіння, дихання, гниття.
Цікаво?
Лавуазье Антуан Лоран (1743-1794) - французький хімік. Член Паризької АН. Праці вченого сприяли перетворенню хімії в науку, яка ґрунтується на точних вимірюваннях. Експериментально обґрунтував основний закон хімії - закон збереження маси речовин; визначив склад повітря; вперше правильно пояснював явище горіння як процес сполучення речовин з киснем, довів, що процес дихання подібний до процесу горіння. Праці сприяли спростуванню гіпотези флогістону, що панувала в тогочасній хімії.
Пізнавально!
Ж.Б. Дюма (мал. 23.9), відзначаючи заслуги Дж. Прістлі (мал. 39.1) як першовідкривача кисню, зауважував, що завдяки цим процесам й змінюється поверхня земної кулі.
Киснева теорія стала сполучним містком між живою і неживою природою. І дотепер, за образним висловом Лавуазье, «...бродіння, гниття й горіння постійно повертають атмосфері й мінеральному царству ті елементи, які рослини й тварини з нього запозичили». Власне, Лавуазье впритул наблизився до поняття біогеохімічних циклів хімічних елементів у біосфері. Ю. Лібіх (мал. 39.2), застосувавши ці уявлення до сільського господарства, заклав таким чином наукові основи агрохімії.
