8.
тема : в эпоху революционных потрясений​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
makcim2504
13.02.2021 02:30

За підсумками Паризької мирної конференції 1919 р. Східна Галичина була тимчасово окупована Польщею, за умовами Ризького миру (березень 1921 р.) до Польщі відійшли Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя, а за рішенням Ради послів великих держав у 1923 р. Східна Галичина закріплюється за Польщею. Територія краю поділилась на 3 воєводства: Львівське, Тернопільське й Станіславське. На території Західної Волині та Західного Полісся були утворені Волинське і Поліське воєводства. Холмщина і Підляшшя увійшли до складу Люблінського воєводства.

Румунія у 1918 р. окупувала Північну Буковину, Хотинський, Ізмаїльський та Аккерманський повіти Бессарабії. 11 вересня 1919 р. за Сен-Жерменським договором Буковину було передано Румунії, а Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини.

У ті роки в складі Польщі західноукраїнські землі залишались аграрними та економічно відсталими. Територія Польщі була поділена на 2 частини "А” та "Б”. До другої віднесли українські території. Їм відводилась роль сировинної бази та ринку збуту. В ці території майже не вкладались ніякі інвестиції. На території "Б” видачі дозволу для відкриття підприємств були зведені до мінімуму, а встановлені високі залізничні тарифи фактично ізолювали вихід продукції території "Б” до "А”. В промисловості переважали ті галузі, які забезпечували високі прибутки без значних капіталовкладень: нафтодобувна, деревообробна, харчова, переробка мінеральної сировини. 85 % підприємств були дрібними. Намагаючись протистояти економічному впливу іноземців, галичани створювали кооперативи. Напередодні Другої Світової війни їх налічувалося близько 4 тис. Майже 90 % кооперативів діяли у Східній Галичині.

Не маючи можливості знайти роботу вдома, українське населення виїздило за кордон у пошуках заробітку. Але у цей період еміграція виявилася менш ефективною, ніж колись, оскільки Сполучені Штати й Канада скоротили квоту емігрантів, яких вони могли прийняти. В результаті з 1919 по 1939 рр. з території Східної Галичини виїхало лише 190 тис. чоловік. Натомість край активно заселявся іноземцями. Їхня кількість лише у Львові становила більше 80 %.

Не витримуючи національного та соціального гноблення, робітники організовували страйки на підприємствах, селяни захоплювали поміщицькі землі. Опір населення призводив до репресій з боку уряду. Восени 1930 р. на території українських земель була проведена пацифікація (утихомирення). Поліція та війська придушували селянські повстання. У 1934 р. У Березі-Картузькій був організований концентраційний табір для політичних в’язнів.

Українські території, які увійшли до складу Румунії, відзначалися злиденністю у порівнянні з власне румунськими землями.  Це при тому, що рівень життя в Румунії був одним з найнижчих у Європі. Безробіття охопило 50 % працездатного українського населення. Двадцять два роки, проведені українцями під владою Румунії, поділяються на три періоди. У перший період, що тривав з 1918 по 1928 р., румунський уряд запровадив у провінції воєнний стан. Серед буковинських українців, призвичаєних до впорядкованої конституційної системи Австрії, ліквідація їхніх прав і румунізація культурного життя посіяли шок і розгубленість. Згодом вони трохи оговталися протягом відносно ліберального періоду 1928-1938 рр. Але у 1938 р., з приходом до влади в Румунії військових, почався період жорстокого, майже тоталітарного правління. Жорстока політика влади у перший період викликала опір населення. Зокрема, 16 вересня 1924 р. у Бессарабії в районі Татарбунар спалахнуло повстання, в якому брало участь 6 тис. чоловік. Для придушення повстання уряд залучив війська. Бої тривали до 25 вересня і закінчилися поразкою повстанців. Над учасниками антирумунського виступу відбувся процес, відомий під назвою „процес 500”. Через активне втручання міжнародної спільноти, вироки виявилися відносно м’якими. Було засуджено лише 85 чоловік.

Щодо Чехословаччини, то їй належало Закарпаття. У 1930 р. тут мешкало 549 тис. українців. Уряд Чехословаччини вів найбільш сприятливу політику до Закарпаття порівняно з іншими урядами. Збільшувались чисельність українських шкіл, але 28 червня 1925 р. українську мову визнали чужою, що призвело до звуження викладання української мови й розширення чеської. Робились часткові інвестиції в промисловість, але вони були дуже малі. За станом на 1926 р. в краї діяли 92 підприємства з чисельністю робітників – 6718. Була проведена аграрна реформа: великі землевласники позбавлялися частини земель, які були роздані селянам. Почалося будівництво доріг, мостів, проводилася електрифікація. Слід зауважити, що уряд вкладав у економіку краю більше коштів, ніж отримував від нього прибутків.

0,0(0 оценок)
Ответ:
ERAZOR
28.05.2023 13:20
Русско-византийское взаимодействие началось с крещения Руси. Начальной ситуацией ознаменовался страстный порыв к другому культурному миру, накопленные которым культурные сокровища казались светом, исходящим из сверкающего центра[1].
Влияние Византии на Русь можно представить в 2 этапа: X – XII , XIV – XV . Сотрудничество Руси и Византии начинается с IX в. Знаменитый торговый путь «Из варяг в греки», проходивший по Руси сближению 2-х стран, вызывая интерес у славянских народов[2]. Первые князья совершали походы в Византию, вели торговлю[3].
Ольга приняла христианство. Владимир по Византийскому образцу крестился сам и «крестил» Русь, женился на византийской принцессе. Вместе с христианством Древняя Русь получила из Византии и идею монархической власти, которая быстро вошла в политическое самосознание[4]. Эпоха крещения Руси совпала с периодом становления ее государственности. Войдя в состав христианской цивилизации Россия открыла для себя путь к усвоению религиозно-нравственных ценностей, естественнонаучных знаний, накопленных Византией. Русь приняла христианство в форме православия и отстранилась от Западной Европы.
Русь усваивала плоды Византийской цивилизации посредственно . Византийское влияния расширялось на литературу, искусство, политическую и богословскую мысль. По византийскому образцу велись богослужение в русских церквях, иконы создавались по византийским образцам (влияние Византии продолжалось и после падения Константинополя), строились церкви, соборы, храмы. Через византийскую культуру Русь получила возможность ознакомиться в опосредованной форме с традициями культуры античной.
После свержения монголо-татарского ига вновь усиливается интерес к культуре Византии. XVII в. – реформа Никона. Приведение канонов русской церкви с образцом Византийской. Запрет икон невизантийского письма…
С давних времен славяне торговали с Византией, при использования великого водного пути волхвов — Днепра — «из варяг в греки». Вывозился мёд, мех, воск, рабы, а из Византии привозились предметы роскоши, искусства, бытовые изделия, ткани, а при появлении письменности — и книги. На этом пути возникали многочисленные русские торговые города: Киев, Чернигов, Смоленск, Новгород Великий, Псков и другие. Одновременно с этим русскими князьями совершались военные походы на Царьград (Константинополь), которые оканчивались подписанием мирных договоров. Так, в 907 году, Великий князь Олег осаждает Царьград, после чего следует мир с греками, после него Игорь, сын Рюрика, идёт походом на Византию в 941-945 годах, а в 946 году заключает с ней договоры о мире, торговле и взаимной военной Сын Игоря Святослав в 970 году византийскому императору в войне против Дунайской Болгарии.
Также тесной связью Руси и Византии было – купечество. Русские купцы в больших количествах приезжали в Константинополь начиная с десятого века, и для них выделяли постоянную штаб квартиру в одном из пригородов Царьграда. О русской торговле с Византией в одиннадцатом и двенадцатом веках прямых свидетельств меньше, но в летописях этого периода по разным поводам упоминаются русские купцы, «торгующие с Грецией» (гречники).
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота