Напиши эссе об образовании второй гейтюркской империи. ​

При­чи­ны

Из по­хо­дов вой­ска воз­вра­ща­лись с бо­га­той до­бы­чей. На­ро­ды за­во­е­ван­ных стран долж­ны были вы­пла­чи­вать фа­ра­о­ну еже­год­ную дань.

Нубия была бо­га­та зо­ло­ты­ми руд­ни­ка­ми; пле­ме­на ли­вий­цев по­став­ля­ли в Еги­пет стада коров, коз и овец; из Фи­ни­кии при­во­зи­ли де­ре­во (кедры); Па­ле­сти­на и Сирия были бо­га­ты се­реб­ром, оло­вом и тон­ки­ми тка­ня­ми.

Участ­ни­ки

Бо­е­вые ко­лес­ни­цы: в ко­лес­ни­це по­ме­ща­лось два воина. Один пра­вил ло­ша­дь­ми, а дру­гой стре­лял из лука и метал копья.

Пе­хо­та: от­ря­ды пе­хо­ты от­ли­ча­лись по виду во­ору­же­ния. Воины одних от­ря­дов имели копья, дру­гих – то­по­ры или сер­по­вид­ные мечи, тре­тьих – луки и стре­лы. Были от­ря­ды, во­ору­жен­ные пра­ща­ми и бу­ме­ран­га­ми (см. Ор­га­ни­за­ция и тех­ни­ка во­ен­но­го дела в пе­ри­од круп­ных войн XVI—XV вв. до н. э.).

Тут­мос III – фа­ра­он, в пе­ри­од прав­ле­ния ко­то­ро­го егип­тяне со­вер­ши­ли самые круп­ные за­во­е­ва­ния. Бла­го­да­ря ему гра­ни­цы го­су­дар­ства были зна­чи­тель­ным об­ра­зом уве­ли­че­ны. Это были годы рас­цве­та Древ­не­го Егип­та (см. Тут­мос III).

В ос­нов­ном Тут­мос со­вер­шал по­хо­ды в Пе­ред­нюю Азию (см. Пе­ред­няя Азия).

На се­ве­ре гра­ни­ца стра­ны ото­дви­ну­лась до Ев­фра­та. Тут­мос при­об­рел власть над зем­ля­ми Па­ле­сти­ны, Сирии и Фи­ни­кии. На юге в под­чи­не­нии Егип­та ока­за­лась Нубия. (по­дроб­нее о за­во­е­ва­тель­ных по­хо­дах фа­ра­о­нов XVIII ди­на­стии).

За­клю­че­ние

Бла­го­да­ря за­во­е­ва­тель­ным по­хо­дам Еги­пет вышел да­ле­ко за пре­де­лы ниль­ской до­ли­ны, став сво­е­го рода ре­ги­о­наль­ной им­пе­ри­ей. Были уста­нов­ле­ны от­но­ше­ния с со­сед­ни­ми на­ро­да­ми. Война была не толь­ко сред­ством гра­бе­жа и по­ра­бо­ще­ния, но и спо­со­бом рас­ши­ре­ния эко­но­ми­че­ских и куль­тур­ных свя­зей.

У цю епоху сформувались деякі такі засади та елементи європ. життя. Йдеться перш за все про формування основ індустр. суспільства. Епоха охоплює ХVІІ-ХІХ ст. Проте філософія цього періоду завершується І третиною ХІХ ст., що є прикладом випереджаючого розвитку дух. процесів порівняно із політ. та соціально-економічних, що свідчить про творчий характер людс. мислення. За соц. змістом це був період формування і утвердження в Європі буржуазних суспільних відносин. Паралельно із змінами у діяльності відбувались і зміни у суспільних стосунках: розриваються колишні зв’язки особистої залежності людини від людини, зникає “велика сім’я”, а натомість з’являється вільний, автономний індивід. В цей час вже завершується епоха географічних відкриттів, але породжений нею тип активної самодіяльної особистості не лише не зникає, а знаходить все нові сфери прикладення своєї активності. Розвиток мореплавства, виробництва, зростання міст та соціальної динаміки привели до швидкого розвитку наукового знання. З’являється перша завершена та експериментально підтверджувана наукова теорія – механіка І.Ньютона. Вплив її на життя був колосальний, адже це вперше людина спродукувала такий інтелектуальний витвір, який дозволяв отримувати точні та незаперечні практичні результати. Ідеї та принципи механіки настільки поширились, що виник “механістичний” світогляд. Відбулись суттєві зрушення і в інших сферах духовного життя: з’являється мистецтво в його сучасному розумінні, тобто мистецтво світське, автономне; народжуються роман як літературний жанр, опера, сучасний театр, архітектура масових забудов, промислова архітектура; виникають Академії наук, з’являються перші газети та часописи, у тому числі – і наукові, з’являється міський транспорт. Все це приводить до того, що індивід постає основним суб’єктом життєдіяльності. Показовою для епохи стає фігура Робінзона–персонажа твору Дж.Свіфта, бо ця людина на ділі продемонструвала, як це можна зробити. Індивід спирається тепер у своїй здатності наодинці вибудовувати власне життя на свою діяльну активність. Індивід спирається тепер на мислення “здорового глузду”, яке включає у свій зміст два непорушні моменти: опору на факти  та ясну, чітку і зрозумілу логіку. Все це знайшло своє виявлення у новому світогляді: світ тепер розглядається людиною як об’єкт, на який спрямовується людська активність, а сама людина – як суб’єкт, світ постає в якості надскладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник.  Природа тепер поділяється на живу та неживу, але і та, і інша є лише основою для росту людської могутності. Діяльність людей починають розглядати не як колообіг подій, де немає ні початку, ні кінця, а як розвиток від примітивних до досконаліших форм існування суспільства. Ці питання досліджували філософ Д.Віко, учений Ж.Тюрго, філософ Й.Г.Гердер. Зміна ідей про суспільний розвиток у думках цих учених ішла від погляду на історію як колообіг 3 епох – божественної, героїчної. Знаряддям досягнення свободи є знання. Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії.

Объяснение: