1)В ходе своих реформ Петр I преждеі всего позаботился о просвещении своих подданных [см. Культура и просвещение при Петре I], – в этом деле главными его были киевские и московские ученые. Из учеников Киевской и Московской духовных академий, выбирали они наиболее талантливых людей для посылки за границу, или, позднее, в гимназию и университет при Петербургской Академии наук. Это были первые учители в петровских школах, первые переводчики книг с иностранного, защитники и усердные истолкователи его реформ.
2)Однако если присмотреться к этому сюжету детальнее, то получается, что еще при его предшественниках некоторые традиции западноевропейских стран усваивались при дворе. Это прослеживалось на протяжении ΧVII века.
3)Русская культура 18 века формировалась в период совершенно нового этапа в истории России.
Придушивши повстання сипаїв, Велика Британія провела деякі реформи, метою яких було усунення всього того, що викликало найбільше обурення Індійців. У 1858 р. було ліквідовано Ост-Індську компанію. Індія перейшла під владу корони. Генерал-губернатор Індії почав називатися віце-королем. Політику колоніального управління проводила Рада міністрів. У 1876 р. королева Вікторія стала імператрицею Індії.
Після придушення повстання сипаїв у країні англійська влада прийняла закон про постійну оренду. За цим Законом селянин-орендар міг стати власником орендованої землі, якщо міг довести в суді, що саме цей наділ він постійно орендував упродовж не менш як 13 років. Цей закон упорядковував заплутану і складну систему аграрних відносин, створену колонізаторами на основі збереження селянської громади і традиційної державної власності на землю. За законом землевласник - заміндар здавав землю частинами в оренду посередникам. Із них (постійних орендарів) бралася рента за розмірами, встановленими законом. Своєю чергою, постійні орендарі здавали землю селянам у суборенду, беручи плату за неї довільно.
