Во второй половине 19 века США продолжали укреплять свои позиции в Латинской Америке. Их поднимавшаяся как на дрожжах экономика требовала новых рынков и новых источников сырья, и правительство США, удовлетворяя этот главный национальный запрос, подчиняло латиноамериканские страны «кнутом и пряником». Американская экспансия была, как и прежде, сдобрена демократической риторикой: в конце 19 века выдвигается доктрина пан-американизма, согласно которой все страны Америки были объединены судьбой для воплощения великих принципов национальной независимости и народного сувернитета.
Под знаменем панамериканизма стали проводиться общеамериканские конференции для выработки основ континентальной политики. Однако эти конференции обнаружили, что латиноамериканские страны плохо верят в искренность благородных замыслов США.
Национальный интерес США заключался и в пресечении попыток европейских государств оспаривать лидерство США на американском континенте. В конце 19 века США твердо восприпятствовали попытке Великобритании пересмотреть в ущерб интересам США границу между Венесуэлой и Британской Гвианой. В 1898 году США решительно вмешались в конфликт между Испанией и Кубой, попытавшись разрешить его в собственных интересах. Между США и Испанией началась война, закончившаяся в том же 1898 году победой США. Победитель, однако, не предоставил после этого Кубе возможность самой распорядиться своей судьбой.
В начале 20 века США закрепили за собой право на строительство и владение важнейшим стратегическим и экономическим объектом Америки – каналом, соединявшим Атлантический и Тихий океаны. Первоначально канал начали строить французы, но затем они уступили свои права американцам.
Першочерговою справою в повоєнний період стала робота закладів освіти, науки і культури як невід'ємної складової нормалізації життя. Ще під час воєнних дій слідом за визвольною ходою військових частин розпочалася відбудова шкіл, вищих навчальних закладів, театрів, видавництв, культосвітніх закладів та виробничих структур.
Постійного контролю зазнавали діячі літератури і мистецтва. З ініціативи партії в Україні було проведено кампанії, спрямовані проти творчої інтелігенції. Лише протягом 1946–48 pp. ЦК КП(б)У прийняв низку постанов: «Про спотворення та помилки у висвітленні історії літератури в книзі „Нариси історії української літератури“», «Про журнал сатири і гумору „Перець“», «Про журнал „Вітчизна“», «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи до його поліпшення», «Про політичні помилки та незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР», «Про перевірку виконання Спілкою письменників України постанови ЦК ВКП(б) про журнали „Звезда“ і „Ленинград“», "Про стан і заходи поліпшення музичного мистецтва на Україні у зв'язку з постановою ЦК ВКП(б) «Про оперу „Большая дружба“ Вано Мураделі» та ін.
