.
Ілюстрація_1.jpgМісто Вінниця та його територіальна громада мають славну багатовікову історію. Залишки стародавніх городищ свідчать про те, що його територія була населеною з глибокої давнини. За існуючою історіографічною традицією датою заснування міста вважається 1363 рік, коли після перемоги у битві на Синіх Водах (1362) великий литовський князь Ольгерд, звільнивши Поділля з-під золотоординської залежності, створив Подільське князівство під рукою князів Коріатовичів і наказав укріпляти місцеві поселення. У 1393 році удільне Подільське князівство було ліквідоване, а у місті призначено першого вінницького старосту. Водночас формувалась міщанська громада, існування якої юридично було визнано у середині ХV століття. Вінниця мало право власності на міську землю, торги та ярмарки, торгово-промислові заклади та інші самоврядні права. З початку ХVІ століття міщани регулярно обирали війтів для управління містом.
Vinnytsya old 1.jpgЗа Люблінською унією (1569
ответ:Перші сліди людини на Буковині датуються епохою палеоліту (12 тисячоліття до н. е.-10 тисячоліття до н.е.). Стоянки: Молодово, Бабин, Біла, Мілієве.
У період неоліту тут розселялись племена трипільської культури (4 тисячоліття до н. е. — 3 тисячоліття до н. е. — стоянки: Дорошівці, Хлівище, Шипинці, Киселів, Гвіздівці, Глибока, Чудей, Серет, Сучава, та ін.
У першій половині 1 тисячоліття до н. е. землі краю були зайняті скіфськими племенами. Перша історична довідка про цей народ, який населяв Буковину ще до початку нашої ери, датована V ст. до н. е., є у грецького історика Геродота. У своїх довгих подорожах він доходив також до місцевостей між Тірасом та Борисфеном і у своїх описах згадує також ріки Пората і Тіарантос, які він разом з іншими трьома притоками Дунаю називає скіфськими ріками.
Перський цар Дарій I Великий у 513 році до н. е. в ході відомого походу на скіфів витіснив останніх з цих земель.
У часи Олександра Великого, коли влада скіфів була вже повалена, у володіннях держав по нижньому Дунаю з'являється фракійське плем'я геттів. Періодично цей войовничий народ проникав до місцевостей витоків Прута і Серету, оскільки їх володіння все більше розширялися в бік півночі.
Объяснение:
