організовані зусилля частини населення країни, спрямовані на опір легітимній чи окупаційній владі і підрив громадського порядку та стабільності, зумовлюється дуже рішучими діями.
Це поняття увійшло в політичну літературу під час Другої світової війни і спочатку вживалося на означення підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками. Найбільш відомими в Європі вважаються французькі, італійська, Народно-визвольна армія Югославії, польська Армія Крайова, радянський партизанський рух, Українська Повстанська Армія.
Через Коломацькі чолобитні
Объяснение:
Після смерті Скоропадського почалася завзята боротьба старшини на чолі з Полуботком за владу. У 1723 року запорозькі козаки, під начальством Голіцина, для захисту Росії від набігів, виступили в похід до Буцького броду. Під час стоянки табором на річці Коломаці, головним чином за сприяння командира Миргородського полку (миргородського полковника) Апостола, були написані чолобитні про скасування зборів і про обрання народом гетьмана, відіслані до Глухова, в колегію, а звідти відправлені в Санкт-Петербург. Ці Коломацькі чолобитні здивували Петра Великого. Петро Великий направив людей, аби розслідувати всі обставини їх складання. Їх очолив А. І. Румянцев, з питанням чи дійсно народ брав участь в їх (чолобитних послань) складанні. Румянцев провів опитування місцевих жителів і привіз негативну відповідь, розкривши цілу мережу інтриг Полуботка та інших старшин. У травні 1723 року Полуботок був викликаний до Петербурга, де він подав чолобитну Петру I про скасування нових порядків, чим дуже розгнівав царя. Ба більше, були сфабриковані й інші справи проти Полуботка, зокрема про його таємний зв'язок із Пилипом Орликом, який був у вигнанні. Петро Великий велів ув’язнити Полуботка з товаришами в Петропавловську фортецю і провести слідство. Полуботок, в грудні 1724 року, помер в ув'язненні від хвороби, відмовившись від надісланого імператором лікаря.
