Блін уже 5 раз ть? політичний портрет с.перлюри. не біографію

ответ:Найсильнішими зі слов’янських племен середини І тис. н. е. давні автори називають антів.

Уперше на сторінки писемних джерел анти потрапили наприкінці IV ст. Готський історик Йордан розповідав, що 375 р. анти зазнали нападу короля остґотів Вінітара. Спочатку мужні анти перемогли нападника, однак невдовзі Вінітар знищив вождя антів Божа разом із 70 старійшинами. Деякий час землі антів (територія сучасної України) входили до складу держави гунів, що існувала протягом 370-469 рр. А вже з розпадом імперії гунів анти утворили самостійний союз племен.

 

Анти славилися як вправні воїни, які воювали з готами, Візантією та аварами. З писемних джерел до нас дійшли імена антських вождів Мусокія, Ардагаста, Пирогоста.

Військове мистецтво антів базувалося на особистому досвіді антських вождів. Воюючи проти супротивника, вони намагалися діяти раптово, швидко, використовуючи різноманітні хитрощі: засідки, пастки. Анти запозичили у своїх ворогів лук і стріли, дротики, шоломи, кинджали.

Пізнавально й цікаво

Анти — в перекладі з давніх східних мов означає «кінець», «край», «окраїна». Назву антам, імовірно, дали сусідні народи, для яких анти — окраїнний народ щодо сусідніх античних цивілізацій.

Пізнавально й цікаво

На період існування на теренах України антів і склавинів припадає час заснування столиці нашої держави — Києва. Хоча поселення людей існували на території столиці задовго до слов'янських часів, однак офіційною датою заснування прийнято вважати 482 р., коли, за легендою про заснування Києва, місто було закладене полянським князем Києм.

Объяснение:

Исходная общественная форма государства, состоящая из нескольких сельских поселений, объединившихся вокруг одного городского центра, обозначаемая в греческом языке словом «полис» (греч. «город», в лат. — «цивитас», «гражданская община»), особая форма политической организации общества (довольно часто государства)[2]. Оба слова обозначают, по сути, одно и то же: особую форму государственного устройства — город-государство, в котором все граждане имеют определенные права и обязанности[3].

Полис как общественная форма античной городской гражданской общины наиболее полно соответствовал уровню развития античного общества. Экономической основой полиса была античная двуединая форма собственности: с одной стороны это собственность гражданской общины на всю территорию и богатства полиса, а с другой — индивидуальная собственность каждого гражданина. В гражданской жизни полиса участвовал каждый взрослый гражданин, имеющий права гражданства и владеющий частным хозяйством: «ойкосом» (домом)