Владимиро-Суздальское княжество и его история - важная страница российской истории, поскольку уже на рубеже 12-13 веках именно князья из Владимира добились господства над другими княжествами, в результате чего именно Владимиро-Суздальская земля стала доминировать на Руси, а ее князья стали оказывать наибольшее влияние на политику и уклады не только своего княжества, но и на соседние. Фактически к 13 веку окончательно произошел перенос политического центра Руси с Юга (Киев) на Северо-восток (Владимир и Суздаль).
Географическое положение
Владимиро-Суздальское княжество располагалось в северо-восточной части Руси, в междуречье Оки и Волги.
Карта Владимиро-Суздальской земли в 12-13 веках
Крупнейшие города в княжестве: Владимир, Суздаль, Углич, Тверь, Москва, Кострома, Галич, Белоозеро, Великий Устюг и другие. В основном города располагались в южной части княжества, и чем дальше на север - тем меньше городов.
Перший ідеолог демократії, Перикл, відстоював цю форму правління на тій підставі, що вона сприяє прояву терпимості і громадянськості. Він ввів плату за роботу в журі, яка дорівнювала приблизно денному доходу працівника. Пізніше такий порядок був розповсюджений на членів ради та асамблеї. Як зазначав Аристотель, це дало можливість брати участь у роботі асамблеї бідним. Подібно до Платона та Фукідіда, Аристотель був проти демократичної форми правління. Всі троє вважали її незахищеною від неосвічених демагогів і такою, що сприяє експропріації власників. Однак залишок їх відношення до демократії зберігся у слові, яке нині є запозиченим у греків, — давньогрецькою мовою «idiotes», що означало «приватні громадяни».
Объяснение:
