Страница2из9
Страница 1 из 9Осада и штурм Константинополя Работу выполнили: Аметовы Лиана и Диана ученицы 6-Б класса МБОУ «ЧСШ №1» Страница 1 из 9
Страница 2 из 9Предыстория К началу VII века Византийская империя потеряла большую часть своих владений на западе и была вынуждена отбиваться от набегов Аварского каганата с севера. Около 620 года с аварами был заключён мир ценой уплаты большой дани, для чего даже пришлось распродать часть церковных сокровищ. Славянские племена, рассеявшись по Балканам вплоть до Италии, заселяли Грецию, вытесняя местное население на острова. Страница 2 из 9
Страница 3 из 9Осада Константинополя (29 июля — 7 августа 626 года) Страница 3 из 9
Страница 4 из 9Летом 626 года авары решили воспользоваться удачным моментом для нападения на Византию и разорвали мирное соглашение. Для похода они привлекли подвластные им племена славян, булгар и германцев-гепидов. Страница 4 из 9
Страница 5 из 929 июня передовые отряды аваров числом в 30 тысяч показались около Константинополя. 31-го произошли первые стычки, но ещё месяц авары не приближались непосредственно к городу.Только 29 июля всё 80-тысячное войско во главе с каганом расположилось у стен византийской столицы, и с этого дня Синкелл ведёт отчёт 10- дневной осады. По словам Синкелла враги окружили город от моря до моря, все их воины были в шлёмах и блистали доспехами. Так как со стороны моря опасность городу пока не угрожала, то после демонстрации силы авары оттянулись в свой лагерь. 7 августа в пятницу хаган начал штурм города со всех сторон. Множество катапульт обстреливали городские стены. Однако штурм захлебнулся. На море произошел ещё более страшный разгром славян, однако как именно это случилось, остаётся загадкой.
Політична структура Великої Британії заснована на принципі федеративної держави та конституційної монархії. Її система уряду (відома як Вестмінстерська система) прийнята і в інших державах Співдружності, таких як Канада, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія та Ямайка.
Британська Конституція не кодифікована і має як письмові, так і неписьмові джерела. До перших належать Акти Парламенту, а також судові рішення. Другі іменуються конституційними звичаями (конвенціями).
Голова держави та джерело виконавчої, судової та законодавчої влади в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — британський монарх, нині — Королева Єлизавета II. За конвенцією монарх призначає лідера партії, що має більшість у Палаті громад, прем'єр-міністром, хоча теоретично має право затвердити на цей пост будь-якого британського громадянина, навіть парламентарія або члена Палати лордів. Монарх дає королівську згоду на біллі парламенту, при цьому формально має право відмовити (останній випадок був 11 березня 1708). Монарх може також розпустити парламент за порадою прем'єр-міністра (не гається на практиці), але де-юре має владу розпустити парламент з власної волі, без згоди прем'єра. Інші королівські повноваження, звані королівськими прерогативами (призначати міністрів, оголошувати війну), що належать виконавчій владі, здійснюються від імені Корони прем'єр-міністром та Кабінетом міністрів. Роль Монарха в публічній політиці обмежена церемоніальними функціями.
Объяснение:
