12 параграф и ОбъяснУчение М. Лютера:
• Критиковал, что богатые откупиться» от грехов, а бедные не могли.
• По его мнению, церковь должна была утвердить равенство всех людей перед богом (это все он изложил в своих тезисах)
• Отрицал власть церкви над чистилищем, а также торговлю индульгенциями
• Считал, что оправдаться можно только верой
• Считает человека греховным, и поэтому должно остаться только 2 таинства: крещение и причащение
• Божественная истина не в папе, а в Ветхом и Новом Завете
• Светская власть должна доминировать над духовной, а значит секуляризация церковных имуществ должна проводиться
• Нужно проверять, испытывать, опровергать написанное в Писании
Учение Кальвина:
• Человек не свободен в выборе жизненного пути, так как его судьба в руках бога
• Фатализм невозможно исправить
• Каждый человек вне зависимости от положения должен проявить которые заложил в него бог и достичь этим талантом успеха
• Лень – недостаток человек, а если человек имеет заслуги и успех, то это проявление божественной благосклонности к человеку
• Человек должен быть умеренным в трате денег, чтобы иметь деньги на обретение «Царства Небесного» (были сокращены праздники и развлечения, поощрялись доносы на нарушителей)
• Верующие жили в общинах, каждая из который была более самостоятельной и независимой, а между общинами шла торговля и они могли вместе воевать
• Человек должен старательно работать, собранно и с дисциплиной
• Не должно быть духовенства, пастора избирали из более образованных, он читал проповедь и вел службу
• Церковь более демократична
• За подданными было принято право на свержение правителя
Черты сходства: обоим учениям присуща простота, отказ от покровительства папы, духовенства и церкви, также учения видят веру и человека отдельным союзом, которому не нужен посредник. Оба учения осуждали церковные богатства.
Черты различия: Лютер больше критиковал церковь и меньше заботился о социально-политическом аспекте, а Кальвин затронул и административно-территориальное устройство (общины), их управление, социальную сферу и личностное развитие. В этом Кальвин ушел дальше Лютера.
Подробнее - на -
Національна революція 1648—1657 років — породжений українськими реаліями раннього Нового часу складний політичний процес, що під гаслами захисту православ'я, прав і свобод Війська Запорозького й народу України поєднував у собі боротьбу за національне визволення, масовий соціальний протест і збройні форми громадянського протистояння та супроводжувався кардинальними змінами всіх сфер і рівнів життєдіяльності суспільства. Типологічно споріднений із масштабними суспільно-політичними рухами в низці країн Центральної і Західної Європи, які вступали в період створення національних держав і вироблення якісно відмінної від середньовічної системи соціальних відносин.
На різних етапах еволюції історичної думки в Україні та за її межами в наукових концепціях щодо ідентифікації подій середини — 2-ї половини 17 ст. застосовувалися такі терміни, як «Хмельниччина», «козацьке повстання», «руська ребелія», «загальнонародне повстання», «національне повстання»; «козацька війна», «громадянська (домова) війна», «велика війна 1648—1654 рр.», «польсько-козацька війна», «селянська війна», «визвольна війна», «національно-визвольна війна»; «козацька революція», «національна революція», «національно-визвольна революція», «українська революція», «велика українська революція» тощо. Однак більшість із запропонованих понять відображає лише певний сегмент цього багатоаспектного явища, не проникаючи в його глибинну сутність.
Дискусійним продовжує залишатися питання його верхньої хронологічної межі, яка коливається в діапазоні 1654—1678 років. При цьому традиційним в історіографії є виділення двох фаз, відокремлених одна від одної смертю Богдана Хмельницького 27 липня (6 серпня) 1657 року. Перша з них характеризується наростанням національно-визвольної боротьби і її найвищою результативністю, а друга пов'язується із втягненням козацької України в добу старшинських міжусобиць і руйнації («Руїни») господарського життя, нових форм соціальних зв'язків та державно-політичних структур.
