У XVI ст. деякі країни Західної і Центральної Європи охопив масовий рух проти католицької церкви. Одним із перших реформаторів християнської церкви став Мартін Лютер (1483-1546) - проголосив принцип "виправдання однією вірою", що означало відмову від посередництва духовенства між віруючими і Всевишнім. Метою реформ було збереження і оновлення християнства, яке, як він вважав, через помилкову поведінку католицької церкви і гріховного стилю папського престолу було на межі розпаду. М. Лютер виступав проти привілеїв церкви, духовенства. Відстоював самостійність держави стосовно церкви. Реформація підривала економічну могутність католицької церкви, створювала умови для встановлення нових норм і форм економічних відносин. Лютеранський рух охопив майже всі країни Західної Європи.
