Британія сплатила за участь у війні набагато більшу ціну, ніж передбачав будь-хто з її політиків. Понад 10% населення було мобілізовано, 743 тис. британців загинуло, а 1,7 млн дістали поранення. Таких важких втрат країна досі не знала. Не менш складним було фінансове становище. Внутрішній борг зріс у 10 разів і досяг 6,6 млрд фунтів стерлінгів, зовнішній — 1,2 млрд фунтів стерлінгів. Уперше за свою історію Велика Британія перетворилася на країну-боржника. Виробництво товарів скоротилося на 20%, через ослаблення зв’язків із колоніями відчувалася гостра нестача сировини. Було втрачено 70% торговельного флоту. Через припинення житлового будівництва, зростання цін і податків соціальне становище загострилося.
Населення покладало відповідальність за все на лібералів, які керували урядом. Незважаючи на активність їхнього лідера — прем’єр-міністра Девіда Ллойд Джорджа, суттєво змінити ситуацію на краще в умовах війни не вдавалося. Війна для Великої Британії завершилася перемогою, проте третину національного багатства країна вже втратила.
У грудні 1918 р. відбулися перші післявоєнні парламентські вибори, які назвали «виборами хакі», оскільки на них провідною була тема війни. Коаліція лібералів і консерваторів здобула перемогу. Однак у її складі консерватори суттєво посилили свої позиції. Д. Ллойд Джордж зберіг посаду прем’єр-міністра коаліційного уряду лібералів і консерваторів.
