Внимательно рассмотрите план средневекового города и ответьте на вопросы: 1. план какого крупнейшего европейского города средневековье вы видите на иллюстрации 2. сколько жителей города насчитывается в конце средневековья? 3. какие особенности средневековья города можно обнаружить на плане? ​

Россия начала XVII в. – централизованное феодальное государство. Основой хозяйства оставалось земледелие, в котором было занято подавляющее большинство населения. В ведущих отраслях производства видное место начинают занимать более или менее крупные предприятия, в основном государственные: пушечный двор, оружейная палата, городовой приказ и приказ каменных дел с его кирпичными заводами и т.д.

Создание и развитие крупных предприятий росту разделения труда и усовершенствованию техники. Характерной чертой развития городского ремесла являлось появление новых, все более узких специальностей. Начало XVII века в истории России было ознаменовано крупнейшими политическими и социально-экономическими потрясениями. Это время историками было названо Смутой. Последствием смутного времени был мощный регресс экономического и социально-политического положения по сравнению с достигнутым к концу XVI века.

Документальные и литературные источники того времени рисуют мрачные картины разоренных, обезлюдевших городов и селений, запустевших пашенных земель, упадка ремесла и торговли. ХVII век, по определению Н.М. Карамзина, открывался для России адскою игрою властолюбия, бедствиями свирепого голода и всемирных разбоев, ожесточением сердец, развратом народа – всем, что предшествует ниспровержению государств. Тем не менее русские люди достаточно быстро справились с бедствиями, и к середине XVII века жизнь стала входить в прежнее русло.

Осма́нська імпе́рія — ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1922 роках. Заснована султаном Османом І на території Мала Азія. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших. Очолювалася султанами, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму. Керувалася міцним центральним урядом (портою) та багатонаціональною бюрократією на місцях. Столиця розташовувалася у містах Сегют (1299–1326), Бурса (1326–1365), Едірне (1365–1453) й Стамбул (1453–1922). Панівною релігією був суннітський іслам, представники інших релігій обкладалися податком. Основною мовою панівної верстви була османська турецька. Серед багатонаціонального населення найчисленнішими етносами були турки, греки, вірмени і араби. У XVI—XVII століттях мала одну з найкращих армій світу, каркас якої становили артилерія та яничарська піхота. Вела перманентні війни із Персією, Священною Римською Імперією, Угорським королівством, Польщею, Російською імперією, Венеціанською республікою, Папською областю і Мальтійським орденом. На вершині своєї могутності, під час правління Сулеймана I Пишного (1520–1555), простягалась від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. Вступила в епоху занепаду після поразки у Великій турецькій війні (1683—1699). Сильно ослабла внаслідок корупції чиновництва, яничарських бунтів, поразок у російсько-османських війнах XVIII — XIX століть та націоналістичної політики молодотурків. Розпалася після Першої світової війни 1914—1918 років. 1922 року було скасовано монархію, а 1924 року — халіфат. Розпад держави закріпив Лозаннський договір 1923 року, внаслідок якого постала Турецька республіка, наступниця імперії. Колишні володіння Османів стали незалежними державами або володіннями Великої Британії, Франції та Росії.