Ми недавно переїхали в новий будинок. На третій день проживання у цьому будинку я пішла дослідити горище. На горищі була якась дивна двері і я вирішила їй відкрити. Відкривши ці двері, яскраве світло застилил мені очі і я відчула, як земля йде з-під моїх ніг. -Ох! - тільки й змогла вимовити я. Раптом я знову знайшла зір і зрозуміла, що перебуваю в якійсь печері. Затримуватися в ній у мене бажання не було, тому я швидко вибігла назовні. Там були ще печери і поляна, на якій маленькими групами сиділи люди. Точніше, стародавні люди. На сучасних вони точно не походили, адже одягнені вони були в звірині шкури і у них була інша форма голови. Я закричала: -Гей! Але ніхто й голови не повернув у мій бік. Я підскочила до якоїсь жінки, яка, на мій погляд була досить привітним і помахала рукою у неї перед обличчям. Вона ніяк на це не відреагувала. І тут мене осінило. Ну звичайно ж! Ця дивна двері на горищі..вона..вона це - портал!! І тепер я тут, у стародавньому світі. Пізніше я переконалася, що я перебуваю тут просто як зретиль і не можу виконувати ніяких спільних дій з цими людьми. Через малий проміжок часу на галявину зайшли чоловіки. Кожен тримав у руках свою здобич. На обличчі у них була тільки одна емоція, - холоднокровність. Вони сіли в круг в центрі галявини, видобуток віддали жінкам. Ті ж, у свою чергу, тут же побрасали свої справи і заходилися готувати обід. Коли їжа була готова, жінки віднесли мисливцям всю їжу і вони досхочу наїлися. Після цього діти та ті, хто готував цю їжу почали доїдати залишки їжі. Раптом я відчула, що ноги мої знову відкриваються від землі і очі застилає біла пелена. Через хвилину я опинилася на своєму горищі
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
