Молдова подводит итоги тридцати лет своей независимости
Переходный период в Молдове затянулся, говорят о DW эксперты, оценивая 30 лет независимости страны и перспективы разрешения конфликта в Приднестровье. А новые власти обещает построить новую Молдову.
Здание парламента Молдовы
Подписание Декларации о независимости 30 лет назад - это "был акт мужества, поддержанный сотнями тысяч граждан Республики Молдова", - заявил спикер парламента Игорь Гросу 26 августа на открытии выставки, посвященной юбилею. Молдова все еще может стать процветающей страной, считает он. "Я хочу, чтобы на 30 году независимости наши молодые люди оставались дома, инвестировали в нашу страну. Я хочу, чтобы наши молодые люди ценили работу, скромность, заботу о сообществе и окружающей среде, уважение к закону и работу в команде. Для этого нам нужно вовлечение каждого гражданина, каждой семьи", - подчеркнул Гросу.
Тридцатилетие своей независимости Молдова отмечает 27 августа военным парадом и народными гуляниями. Пандемия коронавируса внесла в торжества свои коррективы: все мероприятия закончатся в 17:00. Несмотря на праздничное настроение, отношение к этому дню в обществе неоднозначное. Молдова пока так и не смогла де-факто восстановить целостность страны, урегулировав последствия приднестровского конфликта, решить экономические проблемы, остановить массовую миграцию за рубеж трудо населения, ее раздирают политические противоречия. О DW эксперты подводят итоги последних трех десятилетий.
Переходный период в Молдове затянулся
В числе тех 278 депутатов парламента, кто 27 августа 1991 года подписал Декларацию о независимости Республики Молдова, был и нынешний председатель Ассоциации хранителей Днестра Eco-Tiras, эколог Илья Тромбицкий. Комментируя по DW итоги последнего тридцатилетия страны, он заметил, что "мы получили свободу передвижения, можем выражать свое мнение, имеются свободы ассоциаций". По его мнению, в Молдове "в этом плане ситуация лучше, чем в большинстве бывших республик СССР".
Алексей Тулбуре
Алексей Тулбуре
Но, наряду с этим, в стране сохраняются "высокий уровень коррупции, непотизм, высокая материальная стратификация общества, не принятая большинством концепция гражданской нации - все это признаки патриархального общества". Как считает Тромбицкий, позитивные тенденции в политической, экономической и социальной жизни республики наблюдались в середине 90-х годов, "но они быстро улетучились с появлением первых особняков в Кишиневе, построенных на разворованные кредиты". По выражению экс-депутата, переходный период от республики в составе СССР к независимому государству затянулся. Вернее, "мы никуда не переходили и не перешли, а деградировали по всем направлениям".
Его мнение разделяет и другой бывший парламентарий, основатель и директор Института устной истории, политический аналитик Алексей Тулбуре. "Мы выпали из тоталитарного модернизационного проекта по причине его исчезновения и не подключились к другому - не тоталитарному, демократическому, европейскому, а он - это наш единственный выбор. Мы остались в болоте постимперского периода - превращаемся если не в навоз, то в торф истории", - цитируют Тулбуре местные СМИ.
При этом, уверен эксперт, в перспективе "курс на Европу остается незыблемым, он не зависит от того, кто придет к власти". По мнению Манастырлы, сегодня в Молдове "коллективный Запад одержал уверенную победу над пророссийскими настроениями", а пресловутая "рука Москвы", если и была когда-то, то теперь отсохла". По оценке директора Balkan-Centre, "политическая роль России за последние 15 лет сильно упала и в Тирасполе (столица непризнанной Приднестровской республики. - Ред.). Сегодня Приднестровье - это анклав интересов политических элит Молдовы и Украины".
Между тем РФ является гарантом мира в замороженном приднестровском конфликте, напоминает в интервью DW приднестровский политолог Андрей Сафонов: "Россия - ядро евразийской модели развития, а Приднестровье эту модель поддерживает". По его мнего берегов Днестра де-факто заключается в опасности вхождения правобережной Молдовы в состав Румынии, на чем настаивают правые силы в Кишиневе: "Это, кстати, единственный прецедент среди республик бывшего СССР, когда, едва обретя независимость, Молдова захотела присоединиться к другой стране".
Молдоване на избирательном участке в Кишиневе
нию, одна из причин невозможности объединения левого и правоПо итогам до выборов партия "Действие и солидарность" обрела всю полноту власти
Объяснение:
Если , сделай лучшим ответом ?
Велике переселення народів. З III століття варвари стали представляти все більш серйозну небезпеку для імперії. Для боротьби з ними римська армія була розділена на війська «прикордонні» і «рухливі». Чисельність армії росла, в IV столітті вона налічувала вже 75 легіонів. Колись служба в армії дозволялось тільки римським громадянам. У часи розквіту імперії вона стала добровільним і добре оплачуваною ремеслом. Але з часом римляни все частіше воліли воювати з варварами руками самих варварів. Цілі загони північних сусідів Риму – германців – переходили на римську службу, зобов’язуючись брати участь у походах імператора і захищати землі імперії від своїх одноплемінників. У IV столітті з германців набиралася палацова варта, їхні вожді почали грати важнуюроль при дворі.
Десятки азіатських і німецьких племен знімалися з насиджених місць і нестримною лавиною прагнули на землі імперії. Це величезне пересування племен, яке відбувалося протягом кількох століть і розтрощивши Римську імперію, згодом назвали Великим переселенням народів. Вирішальні події розгорнулися в 70-х роках IV століття, коли в римські межі вступили німецькі племена готів. Цей народ, довгий час жив на північно-східних кордонах імперії, під тиском азіатських кочівників гунів переправився через Дунай і з дозволу імператора оселився на римській території. У 378 році незадоволені утисками місцевої влади готи повстали. Під Адріанополем, розташованим неподалік від Константинополя, готи розбили вщент римську армію на чолі з імператором. Від неминучої катастрофи держава врятував новий імператор Феодосії I Великий (379-395), прозваний «другом готовий». Імператор встановив мир з німцями і всіх їх взяв на службу. Він сподівався, що варвари стануть кращими правоохоронцями римської землі, ніж самі римляни. З готів, вандалів і франків Феодосії склав армію для боротьби зі своїми суперниками. У роки його правління німецькі вожді ставали навіть римськими полководцями і сенаторами.
Знайдіть на карті місця розселення готів, вандалів і франків.
Поділ імперії. Доля Стародавнього Риму. З 395 року сини Феодосія – Гонорій і Аркадій стали керувати імперією спільно. Двір Аркадія перебував у Новому Римі – Константинополі, столицею Гонорія стала Равенна, розташована на півночі Італії. З цього часу можна говорити про початок поділу Римської імперії на Західну і Східну. Майже сто років кожна з них управлялася «своїми» імператорами. У них були свій двір, сенат, армія, що складалася в основному з варварів.
Готи, порушивши укладені раніше договори, взялися спустошувати римські провінції. Найбажанішою здобиччю для варварів став Рим. 24 серпня 410 року позбавлений захисту місто було захоплене і розграбоване. Розорення Вічного міста потрясло весь римський світ.
Однак варвари в Римі не залишилися. Розграбований місто було повернуто імператору, а готи пішли за Альпи і осіли в Галлії. У равеннского уряду вистачало військ тільки на оборону Італії. Полчища варварів остаточно прорвали кордон по Рейну. За наступні десятиліття вони розселилися в Іспанії, Галлії, Північній Африці. В очах місцевих жителів не прибульці були жадібними завойовниками, яким доводилося віддавати до половини своєї землі. Довгий час різні народи жили пліч-о-пліч, не змішуючись один з одним, зберігаючи свої закони і життєвий уклад.
Объяснение:
