Объяснение:
После покорения всех кочевых народов монгольской степи Чингисхан занялся государственным строительством. Он написал закон для всех монголов - Великую ясу, организовал покоренные им народы и из просто самого сильного вождя превратился в верховного правителя нового государства. В этом качестве ему нужно было не только завоевывать землю, но и вести торговлю, собирать богатство, брать дань. После этого он стал расширять территорию этого государства, обзаводиться подданными, которые платили бы ему дань.
Слов’яни – одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. Точно час виокремлення її з індоєвропейської спільноти ще не встановлено
Объяснение:
Як відомо, існує кілька концепцій про прабатьківщину слов’ян. Першим, хто оповів про їх походження та розселення, був монах Києво-Печерського монастиря Нестор, який проживав наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст. і за свої праці названий у слов’янському світі літописцем. Так, згідно з дунайською концепцією, що походить з найдавнішого літопису – «Повісті временних літ» літописця Нестора, слов’яни довгий час жили на берегах Дунаю, звідки й почали розселятися. За другою концепцією – вісло-одерською – прабатьківщиною слов’ян була територія сучасної Польщі. Згідно з третьою концепцією, яку підтримує більшість дослідників, давні слов’яни розселялися між Дніпром і Віслою. Ґрунтуючись на археологічних даних, багато вчених доходять висновку, що слов’яни (протослов’яни), принаймні від часу виокремлення їх у ІІ тисячолітті до н. е. з індоєвропейської спільноти і до раннього середньовіччя (коли їх існування було зафіксовано писемними джерелами й підтверджено археологічними знахідками), змінювали місця свого проживання. Тому кожна з наведених концепцій, найімовірніше, фіксує той чи інший етап розселення слов’ян на початку їх історії.
