в результате мирных договоров к российской империи присоеденились новые земли
Кучук-Кайнарджийский договор обеспечивал России исключительно выгодные условия. Согласно этому договору крымские, кубанские, буджакские и другие татары становились независимыми от Оттоманской Порты. Во владение России переходили Керчь и Еникале в Крыму и Кинбурн на побережье Черного моря, степь между Днепром и Бугом, кроме крепости Очаков. Южная граница России к востоку от Днепра была передвинута к речкам Берда и Конские Воды. Россия получала право укрепить Азов. Порта предоставляла русским право свободного прохода через проливы и уплачивала 4,5 млн рублей контрибуции. Россия брала под свое покровительство Молдавию и Валахию.
Кучук-Кайнарджийский мир превратил Россию в черноморскую державу и значительно укрепил ее позиции на юге, в Закавказье и на Балканах.
Однако впереди еще были трудности по ратификации мирного договора. Больной малярией Румянцев продолжал руководить всем ходом переговоров. Благодаря его твердости и настойчивости султан был вынужден утвердить договор без всяких изменений в необычайно сжатые сроки: трактат был подписан 10 июля 1774 г. и подтвержден султаном 13 января 1775 г.
Заключение Ясского мирного договора закрепило суверенитет России над северным побережьем Черного моря и надолго обезопасило ее с южного направления. Хотя на Кавказе и в Крыму все еще было неспокойно, вспыхивали восстания, а то и велись самые настоящие войны, это уже не могло оторвать эти земли от Российской Империи. В Таврические степи и Крым началась экономическая экспансия. Строились торговые порты, кораблестроительные верфи, развивалось сельское хозяйство, росли города. Это все сильнее привязывало Новороссию к Империи. И в настоящее время население этих мест относит себя к русскому миру.
Розпад французької колоніальної імперії вже почався під час Другої світової війни, коли різні частини імперії були окуповані іншими країнами (Японія окупувала Індокитай, Велика Британія — Сирію та Ліван, американці з англійцями — Марокко і Алжир, Німеччина — Туніс). Після 1945 всі території повернулися до Франції, але Франція незабаром взяла участь у довгій й кривавій війні в Індокитаї. Він вийшов з-під влади з поразкою і виводом французьких військ в 1954 році. Незабаром спалахнула інша війна — цього разу за незалежність Алжиру. Конфлікт був вельми символічним, так як Алжир був найстарішою французькою колонією. В Алжирі мешкало багато європейських поселенців (П'є-нуар), які були змушені тікати з Алжиру. Франкоалжирці і харкіс воювали на боці Франції, але були залишені без до пізніше, коли французькі війська покинули країну в 1962 р. і тому зазнали репатріації.
Французький союз був замінена на Французьку Спільноту через прийняття нової Конституції в 1958 році. Яка була скасована у 1960 року через те що більшість французьких колоній в Африці оголосили незалежність у цьому році. Рік відомий як «Рік Африки».
