Древние рудные разработки на территории Казахстана относятся к эпохе бронзы (ок. 1-й пол. 3 тыс. до н. э. — нач. н. э.). Древние рудные разработки представляют собой ямы, канавы, ниши, подземные ходы-выработки глубиной от нескольких до десятков метров. При производстве горных работ вначале использовали роговые, каменные, затем медные, бронзовые и позднее железные (1 тыс. до н. э.) молоты, кайла, мотыги, кирки, а также сплетённые из прутьев корзины, кожаные мешки и рукавицы, глиняные светильники.
Места нахождения древних рудных разработок в Казахстане: Калба, Рудный Алтай, Иртыш, окрестности озера Балхаш, Казахский мелкосопочник, Семиречье, Каратау и другие. В результате археологических раскопок на территории современного Казахстана обнаружены крупные центры по производству меди и бронзы начала 2-го тыс. до н. э. — нач. н. э. Добыча меди производилась в месторождениях Жезказган, Кенказган, Алтынтобе и других (1 миллион тонн в Жезказгане, 800 тысяч тонн в Кенказгане). В основном добывались окисленные руды. Рудники с большими объемами добываемых руд, разрабатываемые длительное время, достигали крупных размеров (длиной до сотен м, шириной — несколько десятков м). Золото в значительных, объёмах добывалось в месторождениях Степняк, Аксу, олово на Калбе. В начале 1-го тыс. до н. э., когда были открыты месторождения железа, производство и использование бронзы снизилось. Технология извлечения металлов из руд заключалась в нагреве твёрдых пород на сильном огне, затем в резком охлаждении холодной водой, при этом происходило их разрушение. Путем соединения расплавленных меди и олова получали бронзу. Большинство современных месторождений полезных ископаемых в Казахстане найдены по следам древних рудных разработок: почти все месторождения на Калбе, Нарыне; месторождения меди в Рудном Алтае, Семиречье, Казахском мелкосопочнике, месторождения полиметаллов в Жезказгане, Кенказгане, Коргасыне, Бериккаре, Шатырколе, Ащысае и многие другие.
ответ:Людвіг ван Бетховен народився 16 грудня[7]. 1770 року у сім'ї придворних музикантів у м.Бонн. Батько, будучи обдарованою людиною (придворний музикант, викладав вокал, теорію музики та гру на клавесині), дуже невміло розвивав музичні здібності хлопчика.
Бетховен розпочав свою трудову діяльність професійного музиканта у дуже юному віці. В 1782 році (під час від'їзду Нефе) виконував обов'язки придворного органіста, а вже у тринадцять років Бетховена зарахували клавесиністом у придворний оркестр. З 1788 року Бетховен проводить ще й приватні уроки, адже на його юнацькі плечі «впав» тягар утримування родини. Та все ж більшу частину свого часу Бетховен присвячував творчості. Писав він досить повільно.
У пізній творчості Бетховена найбільше виділяється тяга до філософсько-піднятого відображення дійсності, поглибленого мислення
Після певної перерви у творчості в музиці Бетховена з'являється новий стиль. П'ять останніх фортепіанних сонат, дві сонати для віолончелі ор.102, «Багателі» ор.126, фуга для струнного квінтету, «33 варіації на вальс Діабеллі», Дев'ята симфонія, «Урочиста меса», п'ять квартетів. Глибина думки, рішуче, сміливе новаторство, характерні для всієї творчості Бетховена. Думка про Дев'яту симфонію зародилася ще в роки кризи, але за реалізацію композитор взявся лише у 1822 р.
Всі сонати Бетховена відрізняються одна від одної. Деколи композитор не дотримується традиційних тональних співвідношень.Єдина опера Бетховена — «Фіделіо» (1805–1814). Вона — одне з найзначніших явищ у музично-драматургійному мистецтві XIX ст.Фортепіанний спадок Бетховена також зберігає у собі 3 збірки багателей, понад 20 циклів варіацій, 4 рондо, близько 40 маленьких фортепіанних п'єс (вальси, лендлери, екосези, менуети). Перше місце серед цих творів займають варіації. Бетховен починав свою фортепіанну творчість з варіацій і ними ж закінчив її. Після сонати це була найулюбленіша із форм.
Объяснение:
