Прежде всего, в Риме, в отличие от Греции, никогда не существовало демократии: римское общество изначально отличалось неравноправием разных слоев населения. Поэтому вся политическая история Рима представляла собой непрекращающуюся борьбу за права тех, кто был ими обделен по сравнению с другими. Сначала это была борьба патрициев, потомков первых римских поселенцев, основавших город вместе с легендарным Ромулом, и плебеев, появившихся в Риме позднее. Затем — собственно римлян и их союзников — латинов или италиков, населявших другие города Апеннинского полуострова. Наконец — жителей Рима и Италии с одной стороны и населения прочих провинций Римской империи — с другой
З VII ст. південносхідними сусідами слов'ян були хазари, які поширили данинські стосунки на частину давньоруських племен. Деякі зарубіжні історики вважають, що "мирна торговельна держава" хазар дуже добре впливала на державний і культурний розвиток Русі. Насправді ж головною "заслугою" хазар було те, що вони змушували східних слов'ян консолідуватися для боротьби за своє звільнення.
ОбъяснЗ
Через своє геополітичне становище Київська Русь не могла залишитися поза увагою північних народів, особливо скандинавських, озброєні загони яких нападали на слов'янські землі. Якийсь час данину їм сплачували новгородські словени, кривичі, чудь і меря. Місцеве населення неодноразово повставало і виганяло чужинців. Київські князі виряджали на північ військові дружини, засновували там укріплені центри. Але, звісно, взаємини з північними сусідами не обмежувалися лише воєнними сутичками. Варяги з прибалтійських земель приходили на Русь і з мирними намірами. На ранніх етапах існування Давньоруської держави варяги (серед них були і скандинави, і західні слов'яни, і балти, і угро-фіни) йшли на південь переважно як купці, згодом почали найматися в дружини київських князів для походів на Візантію. Частина варягів осідала на Русі, вливаючись у верхівку суспільства, в тому числі й у князівську адміністрацію.
