Составьте рассказ об одном из событий войны от имени ее участника

Система влади в гетьманщині була закладена під час хмельниччини. в середині  xvii століття  вона нагадувала  військову диктатуру  з елементами  народовладдя. з кінця xvii століття ця система еволюціонувала в бік  монархічно-республіканської  системи зразка  речі посполитої. головою держави  був  гетьман. він обирався пожиттєво на  козацькій радізагальним, відкритим голосуванням. гетьман уособлював верховну виконавчу і судову владу, був керівником центрального апарату, головою усіх станів. верхівку влади складала  генеральна старшина. в часи хмельниччини її називали військовою старшиною. до її складу входили  обозний,  суддя,  писар, два  осавули,  хорунжий  і  бунчужний,  підскарбій. генеральний писар керував  гвк, що виконувала роль уряду. генеральний обозний очолював  армату, мав повноваження заступника гетьмана, у разі потреби обіймав посаду  наказного. генеральні судді завідували  судочинством. генеральний суддя вершив суд над державними злочинцями, розглядав  апеляції  і прохання про  помилування, контролював роботу місцевих судів. на засідання генерального суду скликали підконтрольних генеральному судді суддів з міст і селищ. всі судді були виборними. генеральний підскарбій відповідав за військову  скарбницю, реформовану у  генеральну скарбову канцелярію. осавули, хорунжі й бунчужні виконували функції гетьманських  генерал-ад'ютантів. генеральна старшина формувала при гетьмані дорадчий орган  —  раду старшини. джерелом влади і захисником суверенітету держави були виключно представники  козацького стану. решта станів були усунені від  державного іння. деякі міста та монастирі користувалися  магдебурзьким правом  чи самоврядуванням. гетьманщина поєднувала в собі риси республіканського і авторитарного ладу. вищу владу представляли три органи  —  гвр, гетьман і рада генеральної старшини. незважаючи на те, що вищим органом влади була гвр, гетьман і генеральна старшина, як правило, маніпулювали цією радою і значення останньої поступово зменшувалося. цьому сприяв і порядок прийняття рішень генеральною радою: натовп піднімав руки, шаблі, підкидав шапки, через що застосовувалася  акламація. хмельницький поволі відмовився від їх скликання, вирішуючи справи одноособово або переносячи їх розгляд на старшинську раду. утім потреба в скликанні ради диктувалася необхідністю зміцнення гетьманської влади в умовах наростання старшинської опозиції. після його смерті, в умовах загострення політичної боротьби, значення загальної ради істотно посилилося. із запровадженням в україні 1722-го року  малоросійської колегії  розпочалася уніфікація із загальноімперськими зразками норм організації державного життя, функціонування діловодства, впровадження у правове поле російських юридичних кодексів, мобілізації матеріальних ресурсів краю на загальноімперські потреби тощо. російська влада вчинила спробу де-факто ліквідувати інститути гетьманства і генеральної старшини, підмінити формально виборну полкову адміністрацію призначеними з центру російськими офіцерами, трансформувати судову і фінансові системи

Древний Египет и государства Месопотамии имели много общих черт в развитии, но также и отличительных.
Древние египтяне создали бюрократическую государственную систему, в конечном итоге отразившую их социальную систему. В Месопотамии, при некоторой схожести, все-таки было более разнообразное социальное устройство, приведшее к децентрализованной политической системе.
Археологические свидетельства доказывают, что наиболее очевидные общие черты проявлялись в том, что в обществах Древнего Египта и Месопотамии верили в загробную жизнь, каждая культура имела уникальную письменность и значительно проявила себя в искусствах и науках, повлиявших на культуру всего человечества в будущем.
В Месопотамии в отличие от Египта не было сезонных разливов Тигра и Евфрата, что привело к созданию ирригационной системы. В некоторой степени это объясняет негативное представление о загробной жизни и вообще боги в культурах Месопотамии не являлись идеализированными персонажами. В Египте, расположенном на плодородных почвах Нильской Долины, напротив, Вселенную рассматривали как гармоничное устройство. Загробная жизнь – самое желанное и священное путешествие для каждого египтянина, готовившегося к нему на протяжении всей жизни.
Шумерийцы, аккадцы, вавилоняне, жившие в государствах Месопотамского региона, полагали, что не стоит разочаровывать богов и религия, таким образом, состояла именно в службе богам, играя, конечно, более важную роль в высших структурах. Священники в месопотамских обществах имели большую важность, чем в Египте.
Возвращаясь к общему, стоит отметить, что и Древний Египет и Месопотамия имели социальную трехчленную иерархическую систему – царь, священники, чиновники. Согласно законам Хаммурапи = свободные землевладельцы, содержащие высшую власть, священников и чиновников; зависимые фермеры и ремесленники; рабы, обычно из военнопленных. Главного священника в Шумере и Аккаде воспринимали также как и царя (лугаль). Священники в Египте, как правило, не участвовали в политической жизни, в отличие от священников в Месопотамии.
В Египте чиновники выбирались из достойных кандидатов, тогда как месопотамских государствах чиновничья должность являлась наследственной.
Несмотря на доминирующую патриархию в Шумере и Аккаде, Вавилонии женщины изначала имели некоторые права. Они могли владеть землей, торговать, управлять делом, хотя, конечно, воспитание детей являлось главной задачей. С развитием сельского хозяйства, возвышением среднего класса, в конечном счете, они потеряли свои социальные статусы. В любом случае в Египте женщины обладали большими правами, включавшие и собственность и право наследования.