криза феодалізму в європі і початок нового часу жувалися зростанням опозиційного католицизмові руху. вже у xiv і xv ст. католицька церква відчула рішучу світську опозицію, що набула політичного, національного і соціального характеру. тиск католицької системи викликав протидію з боку гуманістичного руху, який спирався на світську філософію, науку і літературу, відстоював людські ідеали щастя і свободи, права громадян, станів, національну державність. нарешті, всередині самої церкви час від часу виникали опозиційні рухи, спрямовані на реформацію церковної організації, церковного життя в цілому.
ці процеси поглибились в ході становлення національних держав та абсолютних монархій, що покликало будівництво національних церков, посилило рух за підпорядкування їх державі і за обмеження папської влади. централізованій феодальній римо-католицькій церкві опозиційні сили прагнуть протиставити децентралізовану демократичнішу церкву. європейські світські володарі бажають звільнитися з-під папської опіки, ліквідувати церкву як найбільшого земельного власника, секуляризувати церковне майно, відмінити церковну десятину тощо.
