Історичні джерела - свідки минувщини, за ними вчені відтворюють картинки минулих часів. Вирізняють такі види історичних джерел: писемні, усні та речові. До речових відносимо давні монети, залишки посуду, прикраси, хатнє начиння, одяг, тощо. Вони є для історії цінними і важливими, але відтворення історії тільки за ними не повне, оскільки вік речових історичних джерел не довгий. Тому вчені-історики використовують і словесні джерела – писемні та усні. Завдяки історикам «оживають» написи на кістках, стінах печер, металі, розшифровують літописи та листи, ці знахідки перетворюються на писемні джерела історичного знання.
В історії усіх народів, зокрема українського, була дописемна доба, тоді знання гароду передавалися безпосередньо з уст в уста. Зробимо висновок: давні легенди та міфи, перекази та казки, а також обрядові пісні - не тільки витвір фантазії людей, але й скарбниця досвіду минулих поколінь, і тому вони є безцінним джерелом для істориків.
